«Прямо перед ними заворушилися кущі. Олег спочатку зляkався»

https://www.goodfon.ru/wallpaper/sobaka-drug-les-14

Олега любив на вихідні сходити на прогулянку до лісу. Тиждень був важким, виснажливим. Серед могутніх дерев мужчина завжди знаходив заспокоєння і наповнення. Любив лісову тишу і поодинокі переспіви птахів.

Часом зі собою брав восьмирічного сина. Вдвох було веселіше. Тоді вони блукали незнайомими стежками в пошуках грибів або лісових ягід. А потім за кілька годин, втомлені, але щасливі, поверталися додому.

Так було і цього разу. До обіду Олег встиг справитися зі всіма домашніми обов’язками і вирішив прогулятися з сином лісовими стежками, подихати на повні груди.

Ось вони мандрують лісовими хащами, виходять на просіку, і прямо перед ними заворушилися кущі. Олег спочатку злякався – подумав, що якась звірина. Але цікавість перемогла – мужчина наблизився ближче і зрозумів, що це собака. Що ж він тут, бідолашний, робить?  Здивувався мужчина.

Аж тепер він зауважив, що собака припнута до дерева і вже, мабуть, знесилена, якщо не голодом, то спрагою. Бо сонце вже мало силу – був розкішний травень, щедрий на тепло і зелень.

Олег згадав, що в рюкзаку лежить невелика канапка для малого. Доведеться поділитися з голодною собакою, що дивився на людей наче людським поглядом.

Проковтнув хліб, намащений маслом, наче його й не було. Облизнувся і заскавулів, випрошуючи ще їжу. Але в рюкзаку більше нічого не було їстівного.

Аж тепер Олег зауважив, що під ногами собаки щось біліється – конверт. У ньому була записка, очевидно, від попереднього власника.

«Доброго дня!

Прошу дочитати цього листа і допомогти моєму улюбленцю Джеку.

Я довго не міг наважитися на цей крок, тому що дуже люблю Джека. Однак, зважаючи на те, що мій тато постійно з нього знущається, коли випиває, і не дає їсти, я вимушений був вчинити такий крок. Джек дуже хороший собака і сторож. Надіюся, що той, хто знайде його, не покине, а буде щиро піклуватися за нього».

Малий, коли почув ці слова, заплакав і попросив Олега, щоб вони забрали собаку собі. Тепер вони до лісу можуть ходити втрьох. Крім цього, він щодня вигулюватиме Джека. І обіцяє, що уроки також робитиме акуратно і без нагадування.

Тато усміхнувся, погладив русявого чуба малого, відв’язав Джека від дерева, і вони разом неквапом пішли додому.

Оцініть статтю
Дюшес
«Прямо перед ними заворушилися кущі. Олег спочатку зляkався»
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.