Придбати квартиру на одній площадці із батьками чоловіка – це була наша найбільша помилка в житті. Хоча спочатку нам це здавалося найкращим нашим рішенням.
Так і було, приблизно місяців шість. Коли свекруха нам допомагала із дитиною. А до і після цього часу – ні.
Свекруха і свекор до нас ходили щодня. Наче до себе додому. У мене відповідно мала бути ідеальна чистота, бо ж свекруха все бачить. А мені таке не подобалося. Я ж маю право вимити посуд вранці, а не ввечері, чи навпаки.
Коли народилася наша донечка, то я могла вибігти до магазинів, а дитину залишала чи на свекра чи на свекруху. Добре було до того моменту, доки не наступило літо.
Свекор зробив таку систему, що розібрав перегородку між нашими балконами на кухні і зробив можливість відчиняти наші балконні двері з вулиці.
Ось тут і почався мій кошмар. Вони ходили до нас, наче до себе додому. То просто подивитися, що ми робимо, то по сметану до холодильника, то щоб відпочити один від одного.
Я дуже люблю гостей, але їхні відвідини переходять усі межі. Просто кажучи – це вже наглість. Дайте нам хоч кілька хвилин відпочити від вашої присутності. Це ж наш дім, а не прохідний двір.
Я маю право прийняти душ на одинці, чи просто полежати на дивані. Мабуть – ні. Свекруха одразу вказує мені, що в мене вдома не так стоїть.
Як мені спекатися від їхньої надмірної присутності в нашому житті?
