Мого друга звуть Віктор. Нещодавно він познайомився з дівчиною. І не встигли вони позустрічатися декілька місяців, як він придумав, що це його доля і потрібно одружуватися. Тому далі слідувало знайомство з батьками. На жаль, вони не вподобали таку кандидатуру для сина. Така вже вона худенька, складається враження, що за вітром хилиться.
Та Вітя нічого чути не хотів. Він настільки був закоханим, що не міг відмовитися від свого щастя. Тому в цей момент і зрозумів: з батьками жити вони точно не будуть.
Пара орендувала квартиру. Там вони жили для свого задоволення. Через якийсь час у них народилась дівчинка. Спочатку їм самим було важко справлятися, але з часом все налагодилося.
Всі ці роки Віктор не просив коштів у своїх батьків, а батьки Тамари особливо не мали змоги допомогти фінансово. Тому то чоловік і пішов на роботу в одну фірму. А там керувало всім лише підлабузництво і кумівство.
Він переступив через себе і у всьому догоджав керівництву. Через кілька років став заступником начальника і старався не втратити свою посаду. З часом в його голові визрів план працювати лише на себе і свого боса. Тоді таке поняття як «дружба» випало з його лексикону.
Яких тільки махінацій не прокручував Віктор. Одного разу навіть придумав одружити свою дружину на іншому чоловікові, щоб потім вона могла відсудити у нього майно. Самі розумієте, яким довготривалим був цей процес. А Вітя не шкодував ні часу, ні сил.
Після того, як вони обманом відвоювали квартиру, то знову одружилися з Тамарою. Тепер мали власне житло. Вітя остаточно прикипів від своєї фірми і намагався всюди бути на крок попереду. Та коли керівництво переїжджало в інше місто, то й чоловік відмовлятися не став.
З того часу минуло багато років. У житті Віті все було максимально не постійно. Декілька разів сім’я падала на дно і жила у злиднях, а інколи розкошували. Вони міняли місце проживання, автомобілі житло. І навіть декілька разів розходилися.
Все мінялося, та одне залишалося постійним – Віктор не міг ні на крок відступити від свого керівника. На все потрібен був дозвіл. Тепер же на нього боляче глянути. Змарнів геть.
Тамара і Вітя виростили дочку, але вона не встигла досягти 18-ти, як з’їхала геть від батьків. Жінка ж всі ці роки сиділа вдома і всім прислужувала. Такою вона залишилася і до цього часу.
