Пригадую, коли дізналася, що чекаю на дитину, одразу подумала, що це дівчинка. Мені так хотілося народити маленьку принцесу. Купувати їй гарні сукні, робити зачіски, влаштовувати дівчачі посиденьки, разом куховарити та бігати по магазинах.
Чоловік кепкував із моїх фантазій й просив не плекати марних сподівань, адже у їхній родині завжди народжуються лише хлопчики. Ну що ж, я люблю руйнувати традиції та усталені порядки. У нас народилася донечка Вікуся. Попри стать, усі мої мрії дійсно виявилися порожніми, адже з дитинства дочка росла хуліганкою.
Вона дружила лише з хлопчиками, просила купити їй нову машинку, а не ляльку, відмовлялася від суконь, натомість носила спортивні костюми. «Переросте» – надіялася я та втішала мене моя мати, але чим старшою ставала Віка, тим більше халеп приносила на мою голову.
Мене постійно викликали до школи через бійки та сварки дочки з іншими однокласниками. Щоб направити її агресію у позитивне річище, чоловік запропонував записати дочку на карате. Вона дійсно стала спокійнішою та поміркованою, але нове заняття не додало моїй доньці ніжності чи дівчачих захоплень.
Добре, що Віка зі своїм запальним характером зуміла вийти заміж. Її чоловік тренер з боксу, тож вони тепер разом займаються у спортзалі й подумують про відкриття власної спортивної школи. Це все чудово, але мене більше цікавить запитання, коли Віка зуміє відкрити у собі жіноче начало й покине усі ці чоловічі штучки.
Можливо ви знаєте, як допомогти Вікторії стати більш жіночою, допоможіть мені порадою.
