На роботі закрутилася, глипнула на годинник й жахнулася. Пів на восьму вечора, а мені ще до магазину по подарунок заїхати. Телефоную до чоловіка, сварюся чого це він по мене не заїхав, а той у відповідь про свої проблеми кричить у слухавку. Щось там в машині зламалося в черговий раз, знову здав на ремонт, тож ми кілька днів пересуватимемося виключно своїми двома. Якщо вже дуже приспічить, то можна й громадським транспортом.
Сказала на прощання чергову «приємність» й кинула слухавку. Сьогодні в батька день народження, йому виповнилося 80 років. Хотіла зробити старенькому сюрприз, приїхати в гості з тортом й подарунком. Як на зло, на роботі завал та ще й цей клятий автомобіль зламався.
У батька телефону немає, він не любить цієї «незрозумілої» техніки. Спілкувалися ми поки мама була живою, вона у нас любила все новомодне та намагалася йти в ногу з часом, а як не стало її, так і батько зовсім здався. Провідую старого кілька разів на місяць, привожу продукти, прибираю в будинку, готую щось смачненьке.
Кілька разів звала його до нас, а він завжди відмовляється. Каже, що хоче покинути цей світ у рідних стінах.
Пригадую, як у дитинстві тато часто брав мене на руки й підкидав так високо, що аж подих перехоплювало. Я реготала на весь голос й ні капельки не боялася, адже була певна, що татко мене піймає. Зараз же, коли дивлюся на зморшкувате обличчя батька, його натруджені руки та згорблену постать боюся лише одного, щоб він не покидав нас завчасно.
Вирішила, що варто поїхати не відкладати візит на вихідних. Швидко побігла до магазину, купила його улюблений «Наполеон». У відділ подарунків знайшла красиві антикварні шахи. Батько любить у них грати, а далі взяла таксі, що влетить мені в чималу копійку, й поїхала до тата.
Він сидів за порожнім столом й переглядав старі світлини. Схоже, навіть не очікував, що хтось прийде його привітати. Я зайшла у будинок тихо й кілька хвилин спостерігала як різні емоції вигравають на обличчі однієї з найдорожчих мені людей.
-Татку – тихенько дала знати, що я в кімнаті.
Він миттю підняв свій погляд й коли побачив мене з тортом й подарунком, розплакався.
-Тихше, тихше – кинулася до старого міцно обіймаючи. – Невже ти думав, що я не приїду? На роботі затримали, але ось вона я тут, у всій своїй красі. З днем народження тебе, рідний.
-Дякую – прошепотів іменинник й прийнявся накривати на стіл.
«Таки готувався» – подумала я про себе й пішла допомагати старенькому.
Ми провели чудовий день народження лише в компанії один одного. Багато розмовляли про життя, я слухала історії тата, які він згадував не вперше, але щиро дивувалася та сміялася кожного разу, коли це було потрібно. Його очі світилися від щастя, а мені було ще радісніше, що я таки приїхала й подарувала іменинникові найцінніше, що могла – час.
Тато пішов спати уже ближче до світанку. Я швиденько навела порядок, прибрала зі столу, обмила тарілки. Заварила собі кави й вийшла на ґанок. Сонце повільно виднілося із-за обрію. Тепле та яскраве проміння лоскотало мій ніс. Я посміхнулася. Як же добре у батьківському домі, усі проблеми та клопіт дорослого життя покидають мене. Відчувається така легкість та невагомість, що хочеться постійно посміхатися.
Якби ж то можна було повернутися знову в дитинство, до татка на ручки, щоб летіти високо, високо вгору без страху, знаючи, що татко неодмінно мене упіймає.
Час такий невблаганний. Найкращі миті життя пролітають повз нас зі швидкістю світла. Бережіть своїх батьків, не забувайте. Телефонуйте частіше, приїжджайте в гості без попередження. Даруйте їм свою любов та ласку, бо в батьківському домі добре до того часу, поки є кому на нас чекати.
