Я одружена 10 років, 9 з яких знаходжуся в статусі мами. До вагітності я працювала на улюбленій роботі та мала хороші перспективи для успішної кар’єри. Поставши перед вибором, обрала сім’ю. От тепер сиджу і думаю, що натомість отримала. Безперечно бути мамою – це найбільше диво у світі. Та я про інше.
На роботу так і не повернулася, бо чоловік заявив, що я повинна сидіти вдома й займатися хатніми справами. Тобто на мені прибирання, готування, прання, прасування до всього ж дитиною займаюся лише я. Татусь, бачте, гроші для нас заробляє, тож у вільний час повинен відпочивати.
І ось нещодавно на мене чекав неприємний сюрприз. Приходить коханий додому й хвалиться квитком до Туреччини. Я теж зраділа, нарешті відпочину. Та, як вияснилося, відпочинок передбачений лише для чоловіка: «Я гроші на вас витрачаю? Витрачаю. Родину фінансово забезпечую? Забезпечую. Тож цілком маю право відпочити без компанії» Тобто я для нього просто компанія.
Два тижні чоловік відпочивав наодинці із собою. Скидав мені фото з моря та не міг натішитися місцевими стравами. Коли ж повернувся додому, я теж залишила йому сюрприз: порожній холодильник, брудну квартиру, немиту підлогу, гору посуду, невипраний одяг та нескладену білизну. Хай продовжить свій відпочинок ще на декілька днів, поки ми з дитиною відпочиватимемо у бабусі.
