Мої негаразди почалися того дня, коли Степан повернувся додому з роботи та повідомив, що потрапив під скорочення. Це стало справжнім випробовуванням для нашої родини, адже я домогосподарка. Ще до декрету працювала бухгалтером у сільській раді, але зараз там одна молодь, кому я потрібна.
Потрібно було терміново щось вирішувати. У нас двоє дітей. Старший одружений от-от має стати батьком. Потрібно буде допомогти дітям та дати щось онукові. Молодша збирається вступати до університету. Знову ж таки, де брати гроші? Ще й Степан, як на зло, тонка натура. Вигадав собі, що ображений на весь світ й тепер лікує свою душу гіркою. Я вже й не знаю, де він її знаходить та коли встигає. Ось ніби ходить нормальний, а через кілька хвилин шатається зі сторони в сторону.
Останнього разу так добре посидів з друзями на риболовлі, що нашу машину в річці утопив. Хоч вона й була старенька, але їхала. Насилу дістали, але бідолашна навіть заводитися не хоче. Ніби мало нам було проблем у житті.
Втомившись так жити я зателефонувала до своєї подруги й попросила підкинуте гарне слівце за мого чоловіка у них на фермі. Він взагалі то роботящий у мене, будь-яку роботу виконуватиме аби платили. Леся домовилася й Степана взяли на машину. Мені аж на душі стало спокійніше. Зажили попереднім життям, але нова тривога закралася в серці.
Все частіше Степан повертається додому пізно. У нього нормований робочий день, тож я запитую, чому затримався, а він то машину ремонтував, до друга підміняв. Я зрозуміла, що тут щось нечисто й вирішила навідати до чоловіка на роботу. Приходжу ввечері, а там тільки сторож. Запитую, де мій благовірний, а він мені неохоче й зізнався, що той уже добрий місяць подругу мою Лесю додому підвозить. Видно, відробляє жінці за те, що допомогла на роботу влаштуватися.
У мене виникло таке непереборне бажання заявитися до неї та повиривати усі коси, але здоровий глузд переміг. Якщо я зараз влаштую скандал й вижену Степана з хати, Їй же краще. Вона й чоловіка отримає й гроші його рахуватиме у свою казну. А у мене двоє дітей, яким допомагати потрібно, сама я не потягну. Тож попрощалася зі сторожем й пішла додому готувати вечерю «коханому» чоловіку.
Можливо ви подумаєте, що я дурна й геть себе не поважаю – так і є, але що робити, коли життя таке несправедливе?
