Мені зателефонувала сестра, сказала, що Настя, її донька, приїде погостити до мене. Я погодилася. Адже і раніше Настя приїжджала до нас, ми з чоловіком з радістю зустрічали мою племінницю. Цього року дівчина закінчує школу. Приїде пожити й заодно визначитися, що далі збирається робити.
На пероні Настю зустрічали удвох із чоловіком. Я відразу побачила племінницю і повернулася до чоловіка, сказати, що бачу її. Його очі загорілися внутрішнім світлом. Я прослідила за його поглядом і зрозуміла, що дивиться на Настю. Виходить він, як чоловік розпізнав у Насті красу. І дивився на неї не як родич, а як зацікавлений дівчиною чоловік. Для мене племінниця звичайна симпатична дівчина з гарною постаттю. Мені б відразу насторожитися, але про таке навіть не подумала. Адже моєму Івану сорок років, а Насті сімнадцять з половиною, ну що я видумую?
Всі два тижні, що племінниця жила в нас, Іван постійно знаходився вдома, чого раніше за ним не помічала. Наразі йде на роботу, а через декілька годин уже вдома, планують із Настею, куди підуть сьогодні. При чому мене в їхніх планах немає. Я ходжу на роботу, але ж вечори вільні. Та коли приходжу з роботи, їх зазвичай вдома ще немає, гуляють. Ревнувати? Смішно, до дитини? А з другої сторони, чому ж тоді Іван весь час крутиться біля Насті?
Одного разу прийшла з роботи, а чоловік і племінниця лежать на дивані під одною ковдрою, дивляться фільм, жартують, сміються. Я оторопіла, та ще й помітила, які погляди Іван кидає на Настю. Цього разу вирішила діяти. Не чекати, поки чоловік зробить таке, що повернути назад неможливо. Настя молода, розуму мало. Піддасться, навіть сумніві не маю. А я втрачу сім’ю. Адже чекати далі немає чого. Вони давно не звуть мене на прогулянки. Одного разу пішла слідом, так в них розмови між собою, я почувалася лишньою.
Зателефонувала сестрі, сказала, щоб вона терміново кликала Настю додому. У нас із чоловіком невідкладні справи, не до племінниці. Сестра не образилася, дякувала за гостину. Наступного дня Настя збиралася додому. Чоловік був відсутній, та я йому й не сказала, що племінниця їде. Провела до потяга. Дівчина довго оглядалася, виглядаючи мого чоловіка, та вона й не здогадалася, що її дзвінки йому я заблокувала.
Вдома сиділа в роздумах. Як жити далі з чоловіком, який навіть на племінницю дивиться масляними очима. І поради немає в кого послухати.
