Не один з вас, мабуть, подумає що я занадто перебірлива чи вимоглива. Мовляв, пенсіонери ледь виживають на свою пенсію…Що я нічого не розумію. Але мова піде про людину, в якої немає проблем з грошима. Про мою дорогу свекруху.
Вона все своє життя працювала на хорошій посаді, тож і пенсію заробила відповідну. А ще й до того в неї є двокімнатна квартира, яку вона здає в оренду та отримує за це гроші. Самі ж вони зі свекром живуть у двоповерховому будинку в селі, мають власний город, тримають птицю.
Тобто живуть вони непогано, от тільки вона завжди жаліється на своє життя. Зате купити своїй онучці одяг чи іграшку їй коштів ніколи не вистачає. Ще б пак! Невістка – чужа кістка. Тож моя донька нечасто отримує щось від бабусі з дідусем. От інша справа діти її доньки.
Цих онуків вона готова забезпечити всім. Останню сорочку з себе зніме. Подарунки, гроші, аби тільки їм догодити. Зате нас ніби не існує. Свекруха зі свекром вважають, що ми самі в змозі дати своїй дитині все необхідне і нам допомога не потрібна.
Мою доньку вони ніколи не беруть до себе, зате дітей чоловікової сестри забирають до себе щовихідних.
Тиждень тому в моєї донечки був день народження. Їй виповнилося п’ять років. Чоловік мій у той час був за кордоном по роботі. Я вирішила зробити невеличке святкування, тож покликала друзів доньки, бабусь та дідусів і чоловіку сестру.
Прийшли свекор зі свекрухою. Вони довго вітали мою дитину, а потім вручили їй якийсь пакет. Коли всі гості розійшлися, я вирішила глянути його вміст. І була просто ошелешена. З пакета доносився запах речей із секонд-хенду. Там було якесь плаття та штани. Зовнішній вигляд тих речей був просто жахливий. Я спочатку подумала, що це невдалий жарт, і перепитала доньку, чи більше нічого їй не давали бабуся з дідусем. Вона сказала “ні”. Тоді я, навіть не вагаючись, викинула ті речі в смітник.
Я просто не розумію, як люди, які мають непогану пенсію, господарство могли подарувати своїй онучці на день народження такі речі? От чим моя донька не така, як діти чоловікової сестри? Цей вчинок свекрухи неабияк мене розлютив.
Коли повернувся мій чоловік, я одразу розповіла йому все. Натомість отримала у відповідь дуже неочікувану реакцію. Невже їм не було соромно йти з таким подарунком? Замість підтримати чоловік став на мене кричати, звинувачувати в невдячності. Мовляв, його мама старалася, а мені не догодиш. І взагалі, головне – увага. От тільки проблема в тому, що моя дочка й уваги від них не отримує.
Я вже й задумуюся тікати від цієї сімейки якомога далі. А то бачу, що вони вартують один одного.
