Син для Галини Павлівни став з роками ще більш дорогий, бо розчарувалася у всіх, кого любила… Все життя вона виховувала сина самотужки. З батьком хлопчика вона розлучилася, коли хлопчику виповнився 1 рік. Чоловік абсолютно не був готовий до батьківства. Після розлучення вони більше не бачилися. Якби не допомога батьків з села, Галя остаточно опустила б руки…
Після декрету жінка пішла працювати на швейну фабрику. Закінчила заочно університет. Життя почало налагоджуватися. Галина стала начальницею цеху. Батька не стало, тому Галя забрала маму до себе жити. Мама була єдиною опорою та підтримкою, гляділа онука, допомагала вести господарство. Так і жив Павлик у жіночому царстві.
Бабусі не стало, коли хлопчику виповнилося 12 років. Павло отримав хорошу освіту. Галина Павлівна все життя присвятила сину.
Минуло 30 років. Павло виріс і одружився. Галина Павлівна продовжувала піклуватися про сина і його родину. Навіть вийшовши на пенсію, жінка продовжувала працювати. Усі гроші, які залишалися після оплати квартири і продуктів вона віддавала невістці або просто купувала на них подарунки для онучки.
Павло настільки звик, що мама завжди поруч, і що останню копійку готова віддати йому, що він почав деградувати.
Безвідмовна Галина Павлівна навіть намагалася здійснити платіж по кредиту сина, який він взяв на покупку квартири. Жінці доводилося відмовляти собі у всьому, вона ходила в старому пальто. У старих черевиках мокли ноги. Замість того, щоб купити нові чоботи, вона носила старі в ремонт і не всі майстри вже бралися їх ремонтувати.
Одного зимового ранку Галина Павлівна поспішала додому до сина, аби поглядіти онучку Даринку, посковзнулася і впала. Перелом ноги зі зміщенням. Жінка більше не могла працювати і платити за сина теж не могла. Їй навіть не вистачало грошей на своє лікування.
Павло вмовив матір продати квартиру, і закрити його борг по кредиту, а самій переїхати до них. Жінка погодилася. Може і краще. Поруч улюблений син та дорога онучка. Не минуло й двох місяців з моменту продажу її квартири, як син став говорити їй, що їм вона заважає і незабаром у них з’явиться ще одна дитина, тому він відправляє її жити в будинок для людей похилого віку.
Павло дорікав матері навіть їжею. Жила жінка на старому диванчику на кухні, але і там вона всім заважала. Невістка теж змінилася. Поки свекруха була здорова, давала гроші, то все усіх влаштовувало…
Галина Павлівна не могла більше так жити і зібравши речі, добровільно поїхала в будинок для людей похилого віку.
Павло так і жодного разу не відвідав матір в будинку для літніх людей. Галина Павлівна там познайомилася з Борисом Петровичем. Самотній військовий теж виявився нікому не потрібним. Вони покохали один одного та одружилися. Вони переїхали в квартиру чоловіка і стали разом жити. Галина Павлівна дбає про чоловіка, а вечорами вони прогулюються у парку, тримаючись за руки…
