Дві сестри, але такі різні, що, зустрівши їх, ви ніколи самі про це не здогадаєтесь. Старшу звали Аня, а молодшу — Яна. Перша виросла відповідальною, звикла всього досягати сама, ставила перед собою цілі й не боялась долати перепони, а от друга, хоч і любила хороше життя, але нічого для нього робити не хотіла, звикла, що батьки її й так зі всім допоможуть.
Дівчата були зі звичайної сім‘ї, тому особливо розкішного життя не пізнали. Лише їм пощастило, що батьки завжди думали наперед і ще від їхнього народження почали відкладати гроші на майбутнє, зробити це було не так легко, тому інколи доводилось проводити ночі без сну. Коли кожній виповнилось по 18 років, то батьки з гордістю кожній вручили ключі від однокімнатних квартир у непоганому районі. Звісно, вони буди маленькими, але ж це будо зроблено лише для старту, щоб їхні дівчатка мали для чого старатися.
Аня завжди жила з думкою, що всього у житті хоче досягти самостійно, тому й навчалась вона сумлінно, а крім цього підпрацьовувала, щоб відкласти щось. Її старання не минули даром і її помітив роботодавець, що ще на четвертому курсі забрав її на практику, а потім запропонував роботу. Між ними буди не тільки ділові стосунки, тому, коли дівчині було 23 роки, то її керівник запропонував її одружитися. Через рік Аня повідомила батькам, що ті скоро стануть бабусею та дідусем.
Яна була не схожою на старшу сестру. Вступити вона змогла лише на платне й ледь закінчила університет, не без допомоги батьків. З особистим життям у неї теж були проблеми, ніяк не могла побудувати довготривалі стосунки. Вся сім’я здогадувались, що проблема дівчини у тому, що вона любить погуляти й відпочити у клубах, що не подобається порядним чоловікам.
З роботою у дівчини теж нічого не виходило. Постійно щось шукала, ходила на співбесіди інколи навіть, проходила стажування, але нічого все одно не виходило. Вона була надто перебірлива, то її керівник не подобався то розташування місця роботи, то на неї надто багато обов‘язків звалили.
З великими труднощами, але чоловік Ані допоміг знайти хорошу роботу у свого друга. Здавалось, там уже не будо до чого докопатися, але не минуло й місяця, як Яна знову стояла на порозі батьків з простягнутою рукою.
⁃ Ну, ви ж мої батьки, повинні мені допомагати, та ж я гроші не витрачу на випивку, я навчатися хочу. От побачите, навчуся кермувати, куплю авто і всюди вас возитиму — батьки хотіли її відмовити, але все одно не змогли.
А вже через пів року дівчина вимагала, щоб батьки допомогли її дати перший внесок за авто, мов їм це теж потрібно, бо вона возитиме їх на дачу. Вони намагалися її пояснити, що вона повинна вже сама себе забезпечувати, але під її натиском не витримали й таки допомогли.
Звісно, Аня знала про те, що батьки продовжують на постійній основі допомагати меншій сестрі й це неабияк її ображало, бо зовсім недавно вона лежала у пологовому і їм з чоловіком ледь вистачало грошей, щоб покрити всі витрати на її лікування (пологи пройшли з великими ускладненнями). Тому вона надіялась, що батьки допоможуть хоча б купити щось для дитини (скажу чесно, що батьки й самі думали таке зробити, але потім Яна зі своїм проханням про машину і все пішло шкереберть).
Все ж Аня була надто доброю, щоб довго ображатися на батьків й заросила їх на виписку з пологового, як і свою сестру. Очікувала, що та привезе батьків на машині, але біля пологового стояли лише батьки, коли Аня запитала про молодшу сестру, то ті лише непевно знизували плечима.
І тут Аня не стала ображатися, а лише зраділа, коли через тиждень, побачила сестру на порозі свого будинку, вирішила, що та схаменулась і прийшла навідатися до племінниці.
⁃ Привіт, у мене машинка пральна дома зламалась, я подумала, що ти все одно нічим вдома зараз не займаєшся, то давай ти мені його попреш, а я завтра заїду та заберу — промовила сестра, стоячи на порозі з двома великими торбами одягу.
Її не цікавив стан новонародженої племінниці, чи сестри, яка недавно пережила важкі пологи. Вона, навіть, не принесла найдешевшої іграшки для нового члена їхньої родини.
Аня не збиралась терпіти такого нахабства сестри й прогнала її геть з квартири, наголосивши, що у неї маленька дитина, тому її не до прання чужої брудної білизни.
Яну вкрай образила така поведінка сестри й вона почала телефонувати батькам, щоб вони більше не спілкувалися з Анною, бо вона загордилась. Батьки подзвонили старшій доньці й прояснили всю ситуацію, що сталась, а наостанок вона промовила: «схоже, у мене ніколи не було рідної сестри, лише кровна родичка»