Пару років тому до моєї сусідки в гості приїхали її донька та зять, які колись давно переїхали до штатів у пошуках кращого життя. Переїхали вони в часи кризи, бо тут не могли ніяк знайти собі нормального заробітку для достойного життя.
Ну а нас запросили як хороших сусідів на застілля. Все ж, довгоочікувана гості приїхали, як же ж цією радістю з іншими не поділитись. Та й нам цікаво було, що ж вони там такого знайшли в штатах і як взагалі склалось їхнє життя.
З-поміж усіх історій найбільше мене вразила та, в якій донька сусідки, Аня, чисто випадково стала постійною співавторкою для одного поважного професора з хімії, якого вона зустріла на роботі, коли працювала офіціанткою в ресторані.
Слід почати з того, що Аня з чоловіком, Владом, за професією хіміки і до цього працювали в університетах. Грошей не хмара, але якщо жити аскетично, то можна і назбирати доволі велику суму. Тому, коли переїжджали до США, то в них були певні заощадження, які дали їм можливість туди полетіти, знайти житло та прожити перші три місяці, поки не знайшли собі роботу.
Обоє вони знайшли собі роботу. Влад працював вантажником у великому гіпермаркеті, а Аня, так як добре знала англійську, влаштувалась працювати в хороший ресторан офіціанткою. То вже згодом її підвищили до адміністраторки.
Одного разу, коли Аня була на зміні, в ресторан прийшов чоловік в поважному віці. Він замовив лише одну каву та якогось салату, щоб перекусити,а весь інший час сидів над своїм записником та якимись блокнотами. Він наче намагався щось розв’язати.
Підійшов час до закриття закладу, а той чоловік досі сидів за столиком та нікуди не збирався йти. Тоді Аня підійшла до нього, щоб повідомити про закриття. Та він перепросив, що затримує персонал і пояснив, що намагаєтсья вирішити одну задачу. Вже давненько над нею голову ламає. Це йому для публікації потрібно.
Аня глянула на задачу, зрозуміла, чому він не може її вирішити та написала пану розв’язок та пояснення, чому в нього не виходить і що конкретно не так. Чоловік був вельми вражений, що звичайна офіціантка розв’язала задачу, яку він не міг зрозуміти дуже довго. Він дав їй щедрих чайових, багато разів подякував пішов.
Наступного тижня цей самий професор прицов до цього ж ресторану та принісдля Ані букет квітів, пирога конверт з двома тисячами доларів і ще науковий журнал, в якому він опублікував задачу, розв’язану Анею. Він це пояснив тим, що Аня дуже допомогла йому і він не міг не вказати її, як співавтора. А так як Аня співавторка, то і, відповідно, вона має отримати свою частину за публікацію.
З тих пір Аня пише статті разом з цим професором та розвивається в напрямку науки. Але це так, більше хобі. Основна робота — це все ж таки адміністратора ресторану. А незабаром мають підвищити і до директорки!
