Пять років тому моя сусідка поховала свого чоловіка, ветерана, і залишилася сама.
Було це давно. Моя сусідка, пані Марія, щойно втратила свого чоловіка, колишнього воїна, і опинилася зовсім одна. Дітей у них не було. Стара жінка постійно згадувала свого рідного Василя.
Вони одружилися напередодні війни. Потім Василь пішов на фронт, а вірна Марія терпляче його чекала. Він повернувся живим, але втратив ліву руку. Він любив дружину безмежно і обіцяв, що завжди буде її берегти. Та обіцянку не встиг виконати пішов у вічність, залишивши її саму.
На роковини смерті чоловіка до неї прийшов великий чорний кіт. Він зявився серед ночі, нізвідки, жалібно нявкаючи біля дверей. За вікном свистіла заметіль, вітер вив, але якось пані Марія почула той звук. Вийшовши, вона побачила незнайома тварину. Змилувавшись, впустила його всередину та налила молока.
Проте кіт відмовився від їжі. З гордовитою вдачею він обійшов усі кімнати, обстежив оселю, а потім стрибнув на подушку пані Марії, замурчав і заснув.
Вона не наважилася прогнати його і поснула поруч. Вранці розглянула кота уважніше. Він був доглянутий, ситий, зовсім не схожий на безпритульного! Чорний, як смола, з великими зеленими очима та спокійною вдачею. Та одна деталь вразила її: на передній лапі не було декількох пальців, наче їх вирвано.
«Так само, як у мого Василя!» заплакала вона. А кіт у цей час стрибнув їй на коліна й почав муркотіти.
«Треба ж тебе якось назвати Може, Барсик?» промовила вона, гладячи його за вухом.
Кіт здригнувся й подивився на неї так, що аж мороз пройшов по шкірі.
ЙОГО ОЧІ БУЛИ ЛЮДСЬКИМИ! НЕ «НАЧЕ ЛЮДСЬКІ», А САМЕ СПРАВЖНІ!
«Бачу, тобі імя Барсик не подобається. Тоді, може, Тимко? Гарне ж імя!» поспішно додала вона.
Кіт невдоволено мявкнув, зіскочив і почав рвати когтями диван.
«Добре, добре. Не називатимемо тебе. Ти будеш просто Кіт. Але залиш диван у спокої, будь ласка», попросила вона.
Кіт щось буркнув, але слухняно припинив і з гідністю пішов у кімнату.
Так вони і жили пані Марія та Кіт. Я часто навідувалася до старої жінки, і вона розповідала мені дивовижні речі про свого вихованця!
По-перше, він її лікував. Після смерті чоловіка у пані Марії траплялися напади серця, але щоразу, коли вона лягала, Кіт приходив, лягав на груди, муркотів і біль минав!
Одного разу сталося щось дивне. Пані Марія відпочивала, а Кіт спав поруч. Раптом постукали у двері. Вона підвелася відкрити, а Кіт пішов за нею. На порозі стояв Петро, місцевий пияк та задирака. Він уперто вимагав грошей на горілку, починав губитися, ображав її й навіть згадав покійного чоловіка недобрим словом.
Раптом Кіт зашипів і кинувся на чоловіка. Петро відштовхнув його, але той знову напав, ледь не вчепившись у горло. Проклинаючи, Петро подався геть. А Кіт глянув на пані Марію своїми ЛЮДСЬКИМИ очима, гордо підняв хвіст і пішов, ніби виконавши обовязок.
Одного разу пані Марія збиралася в міську раду по дрова й попросила мене супроводжувати її. Я погодилася й прийшла вранці.
Стара жінка сиділа на ліжку в домашньому, збентежена.
«Пані Маріє, чому ви не готові? Ходімо, ще встигнемо на попутку», сказала я.
«Доню, я не поїду. Пробач», відповіла вона тихо.
«Чому?»
«Не знаю, як сказати Не смійся Кіт заборонив мені їхати.»
«Як це?! Я взяла вихідний, а ви про кота! Ходімо!» спалахнула я.
«Послухай, дитино. Вчора я все приготувала й лягла спати. А потім уві сні Кіт заговорив до мене. Так, як ти зараз Він дивився на мене й сказав:
“Залишайся вдома, Маріє. Не їдь завтра.”
У мене пересохло в горлі! Не те, щоб кіт говорив Він назвав мене Марією! Саме так мене кликав мій Василь! А ГОЛОС БУВ ТОЧНО ЙОГО!
А потім Кіт заспівав пісню, яку Василь любив:
“Де ти бродиш, моя доле,
По чужих степах”
Ти памятаєш, доню, він її співав, коли йшов на війну?
Я набралася сміливості й запитала:
“Василю, це ти?!”
“Так, моя рідна. Бачу, як тобі важко самій, тому повернувся
Скажи Олені, щоб не йшла на ту операцію. Вона не виживе”
А потім я прокинулася.»
Я замовкла, наче приголомшена.
«Пані Маріє, вам”А після того дня я більше не сумнівалася кіт справді був душею Василя, який повернувся, щоб дотримати обіцянку захищати свою Марію до кінця.”
