**Щасливе материнство**
Ранок був теплим і тихим у селі, що розкинулось уздовж лісу біля річки. Чулося микання корів, яких залишилось небагато, та де-не-де ледачий гавкіт собак. Над лісом за річкою збиралися темні хмари.
Соломія любила прокидатись рано. Їй подобалось це сонячне ранкове час, хоча в неї й не було великого господарства лише кури та ласий пес Барвінок у дворі. Жила вона сама в хаті, що залишилась їй від матері. Мати померла давно, ще десять років тому.
Соломія, струнка тридцятирічна жінка, стояла біля криниці й напружено крутила ворот із повним відром води. Піднявши важкі відра, пішла стежкою до своєї хати.
**Нещастя і тривоги**
Була вона одружена з Тарасом усього півроку. Високий, дужій, працював лісником у цих краях. Він був грозою браконьєрів, що накрадали з міста на розкошних авто. Мабуть, нарвався на когось у лісі його вбили. Слідство тяглося довго, але нікого не знайшли, а Тараса поховали.
З тих пір Соломія жила сама. За неї сватались навіть із сусіднього села, але вона не хотіла створювати сімю без кохання. Щоправда, їй подобався Гнат, місцевий механік, що чимось нагадував Тараса. Такий самий кремезний, спокійний, ненавязливий. Часто вона ловила його теплий погляд і поспіхом відводила очі.
Коли поховала чоловіка, довго сумувала.
Шкода, що не народила від Тараса дитини. Тепер би частка його була біля мене. Не судилось мені того щастя. Не була б тепер сама.
**Син фермера**
Жив у селі Петрусь неслухняний, зухвалий, часто пив. Підстерігав Соломію біля хати, коли вона поверталась із роботи. Колись навіть зізнався у коханні, грубо й незграбно. Одного разу намагався обійняти, але вона відштовхнула його, метнулась у двір і схопила лопату біля порога.
Як підійдеш так і розрубаю тобі голову! рішуче промовила вона. Петрусь, побачивши її погляд, злякався й пішов геть.
Жив він із батьком-фермером. Грошей у того було повно, а дружину він поховав каІ з того часу у Соломії зявилась справжня родина, наповнена любовю, теплом і дитячим сміхом.
