На час подій, про які я вам розповім, нашому з Левом шлюбу було всього три роки. До цього ми доволі довго просто зустрічалися, але не жили разом, тому з’їхались вже після весілля.
Все було дуже добре, але лише перші два роки, на третій рік ми почали втомлюватись один від одної. Тому що бачились кожного дня, були дуже довго разом наодинці. Раніше, коли ми зустрічались, то бачились декілька разів на тиждень і з нетерпінням чекали зустрічі. Ходили на вечірки, в клуби, в ресторани, знайомились з новими людьми, розважались та веселились.
Зараз цього всього немає. Звісно, ми ходимо час від часу в якісь цікаві заклади, але вже немає тієї романтики, немає тих почуттів та вражень. За час нашого шлюбу мене почало дуже багато чого дратувати в Леві: те, що він кожного ранку, перед тим як піти на роботу, будить мене, щоб поцілувати, хоча знає, що мені трохи пізніше виходити і я хочу ще трохи поспати; те, що я не помітила, як готую все сама для нього; те, що він не миє тарілку після гречки одразу, а залишає в раковині. І ще багато всього.
Звісно ж, Лев не поганий чоловік, не тиран та не пияка, не зрадник та не лінивий. Він завжди дбає про мене, як і я про нього, але бувають моменти, коли ми не переносимо один одного. Лев справді старається та кохає мене. І я теж це все роблю, але, напевне, в наших стосунках почалась криза.
Це я остаточно зрозуміла після гучної сварки, яку ми влаштували одного ранку. Це був вихідний. Субота. Я дуже хотіла виспатись після важкого робочого дня. Проте не змогла, бо Лев забув вимкнути свій будильник та спозаранку він почав лунати на всю квартиру. Ох, який же противний цей звук, особливо коли це ранок суботи. Лев вимкнув будильника, проте вже запізно, бо ж я прокинулась.
Далі я заснула трохи знову, але через десять хвилин знову залунав цей огидний звук. Виявилось, що Лев просто відклав будильник, а не вимкнув його. Ну що ж. Я більше не могла спати, хоча й дуже хотіла, тому пішла на кухню заварювати собі кави. Але і тут мене чекало дещо неприємне! Вся кава вибігла та заполонила собою плиту. Ну чудово. Я задивилася в телефон спросоння та й забула, що треба дивитись за кавою.
Ранок й так був вже зіпсованим, а тут ще й ця кава і Лев, який прийшов та й сказав, що мені треба було не відволікатись на фото подруг в соціальних мережах. Тоді я закипіла та не змогла себе стримати. Й так трималась на останній волосині від нервового зриву. Наговорили ми багато гидотного. Певно весь під’їзд чув наш скандал.
Я закрилася у ванній, бо мене почало нудити від запаху кави, що було для мене не характерним і в підсумку вирвало. Це вже не перший такий інцидент, тому я минулого дня купила тест, щоб перевірити, чи часом моя затримка з цією нудотою не пов’язані.
Поки я сиділа у ванній, Лев сам собі зробив сніданок, перекусив канапками та чаєм і пішов пройтися. Він так завжди робив, коли ми сварились, щоб охолонути і зібратися думками.
Тим часом я досі сиділа у ванній кімнаті, тримаючи в руках вже зроблений тест та думала, що мені робити далі, адже я завагітніла саме тоді, коли в наших стосунках такі все натягнуто… І точно розуміла, що дитина стосунки не врятує, а може навпаки зробити їх ще гіршими. Та й використовувати дитя для такого жалюгідно, бо ж прирікати дитя на страждання, бо стосунки…
Я вирішила, що все розповім Леву, коли той повернеться. Зазвичай той приходив після сварки десь через годину-дві, але того дня його дуже довго не було. Раптом пролунав телефонний дзвінок від Лева. Я підняла слухавку, але на тому кінці був жіночий голос. Це була медсестра, яка повідомила мене, що мій чоловік в реанімації, через ДТП, яке сталось близько пів години тому.
Вона продовжувала щось пояснювати, але мені було вже не до того. Мій світ мало не провалився, через це все. Я хутко дізналась в якій він лікарні й одразу попрямувала до Лева. Мене не пустили в реанімацію, але ввечері, коли чоловіка перевели до палати, я могла побачитись з ним.
Лев спав. А я сіла біля нього та плакала. Поки плакала, не помітила, як заснула спершись на ліжко. Прокинулась я від того, що хтось ніжно гладив мене по голові. То був Лев. Він вже прокинувся та й почувався значно краще. Я дуже довго вибачалась за всі ті слова, які сказала йому. Плакала та просила пробачення. Він також вибачався, бо вважав, що все почалось саме з його будильника.
Я розповіла Леву про дитину, яку ношу під серцем. Ми вирішили, що залишимо дитину, але не будемо сподіватись, що саме вона скріпить наш шлюб, а підемо до сімейного психолога і вже з ним будемо вирішувати нашу проблему.
Я рада, що все добре зараз. Лев одужав, але тепер має певні обмеження по здоров’ю. Ми ходимо до психолога і по трохи наші відносини стають кращими, ми вчимося приймати один одну та краще розуміти. Тим часом я вже на восьмому місяці. Очікуємо на народження донечки Янусі.
