Мій тато часто кудись їздив, мама казала, що він їздить по робочих питаннях. Я чекала тата додому з великим нетерпінням. І це не тільки через те, що з кожної такої поїздки тато привозив мені якийсь подарунок, я справді за ним скучала.
Але одного разу тато не повернувся з відрядження, я запитувала у мами що сталося, а вона не могла мені відповісти що сталося з батьком, бо дуже плакала. Тоді я злякалася що з батьком щось сталося та запитала маму:
– Тато не приїде, бо nомер?
– Ні, донечко, з татом все добре, причина зовсім в іншому, він покинув нас. У нього тепер інша жінка.
Моя бабуся, мама батька, з якою ми тоді проживали, сказала, що ми більше не можемо залишатися жити з нею, адже мама і тато тепер не разом. Ми зібрали речі та пішли в нікуди. Цей день я не забуду ніколи. Ми поїхали на автостанцію та оплатили перебування в кімнаті відпочинку. Я сіла гратися, а мама схопилася за голову. Вона думала що нам робити далі та куди йти. Згодом зателефонував дідусь, батько моєї мами та сказав, щоб ми приходили до нього жити.
– Та де ж ми всі помістимось там? У тебе ж однокімнатна квартира, – сказала мама.
– На вулиці я вас точно не залишу.
Ми зібралися та поїхали жити до дідуся. Дід Іван був дуже добрим до нас. Він переїхав жити на кухню, а ми з мамою розмістилися в кімнаті. Згодом мамина подруга, яка займалася інтер’єрами, запропонувала нам змінити квартиру таким чином, щоб усім було комфортно. Ми знесли стіну, яка була між кухнею та кімнатою, мені виділили куток, там поставили ліжко, до якого вели сходи, під ним розташовувалася шафа і стіл. У мами було схоже спальне місце, а ліжко дідуся відділили стелажем. Вистачило місця навіть для того, щоб поставити диван та повістити телевізор. Я й не думала, що з однокімнатної квартири можна зробити таке.
Відтоді ми зажили щасливо. Коли я вступила до університету, дідуся не стало та ми дуже за ним сумували.
Ми залишилися зовсім одні на цілому білому світі. Мій батько про нас і не згадував. Але ми навчилися виживати самі та нам було дуже добре.
Після закінчення університету з’явилася моя бабуся по батьковій лінії. В її житті відбулися неприємні події. Донька бабуся, яка оселилася замість нас із нею, прогнала її з дому в село. Та бабуся на власному досвіді відчула те, що довелося відчути нам. Вона просила пробачення у мами та у мене за те, що сталося багато років тому. Мама сказала, що вже давно її пробачила.
Після того як я закінчила університет, то я закохалася у вчителя курсів водіння. Артем закохався у мене теж. Ми почали зустрічатися. Я була дуже щаслива. Одного разу я запитала маму чому вона ні з ким не зустрічається, а вона відповіла, що вирішила присвятити своє життя мені. Мама зізналася, що дуже радіє тому, що їй вдалося виростити хорошу людину.
Через рік після того, як ми з Артемом почали зустрічатися, ми вирішили одружитися. Мама переживала, що їй не вистачить грошей на святкування пишного весілля, але я запевнила її, що святкування буде скромним, після весілля ми будемо проживати у квартирі Артема.
На вечірку з приводу весілля були запрошені лише найближчі родичі та друзі. Раптом серед гостей я побачила незнайомого мені чоловіка. Він прийшов з квітами та підійшов до мене. Мама його впізнала та сказала, що це мій батько. Чоловік підійшов до мене, привітав з одруженням та став просити пробачення за те, що сталося колись. Я сказала, що пробачаю його за умови, що він назавжди зникне з мого життя.
Більше я його не бачила.
