Одного разу я повертався зі школи та почув біля занедбаного будівництва якийсь дивний звук. Мама не дозволяє мені близько підходити до подібних будівель, але цікавість взяла гору та я підійшов, щоб краще роздивитися що там відбувається.
Раптом серед пожовклого листя щось ворухнулося та я побачив, що це було маленьке кошеня. Воно було геть кволе та ледве дихало. Я не міг його залишити там. В той момент я прекрасно розумів, що мама не дозволить його залишити у нас, але я був єдиним хто міг йому допомогти.
Я зняв свій шарф та закутав у нього кошеня. Разом із ним я пішов додому. Дорогою до мене озвалася одна жінка та запитала що це у мене в руках, я показав. Жінка похвалила мене за добре серце, тоді я ще раз впевнився, що зробив правильно. Жінка представилась Веронікою та сказала, що вона працює в притулку для тварин, але зараз у неї відпустка, порадила зателефонувати до них в притулок, щоб котика забрали та виходили. Дала мені в руки їх візитівку.
Коли я прийшов додому, то про все розповів мамі. Мама сказала, що я правильно зробив та зателефонувала за тим номером. Поки до нас їхали представники притулку для тварин, ми помили котика та дали йому води.
Згодом працівники притулку забрали тваринку та подякували мені за добрий вчинок.
