До нас на роботу влаштувалася нова співробітниця Тетяна. Та, хоча не в моїх правилах заводити романи на роботі, я вирішив спробувати зав’язати стосунки з нею. Дівчина була дуже скромна та вихована, добре виконувала свою роботу. Керівник був нею дуже задоволений. Я увесь час просив, щоб мене поставили працювати у парі з Тетяною. Моє прохання було виконано та ми з дівчиною чудово потоваришували.
Проте всі мої натяки на те, що вона мені подобається, Тетяна наче не помічала. Інші мої колеги теж намагалися до неї залицятися, але марно. Дівчина якось сказала, що не планує поки мати стосунки.
Та якось на роботі стався один випадок. Тетяну пересадили за стіл, який знаходився під прямими променями сонця. Як на зло, у нас тоді зламалися жалюзі, Був літній день, в офісі було душно та Тетяна нервувалася через звіт, який потрібно було здати до вечора. Через спеку ніхто не міг працювати, а всі інші місця в офісі були зайняті. Побачивши муки дівчини я запропонував їй пересісти до мене. Тетяна погодилась, але раптом їй стало зле, вона почала якось дивно себе поводити. Наш бухгалтер Марина сказала, що у Тетяни приступ епілепсії. Ми відвели її в коридор та прослідкували за тим, щоб з дівчиною нічого поганого не трапилось.
Згодом Тетяна оговталась та її відпустили додому. При прийманні на роботу дівчина нікому ні про що не казала. Їй облаштували робоче місце таким чином, щоб на нього не падало сонце та завжди було свіже повітря. Зі звітом керівник вирішив почекати.
Коли Тетяна повернулася до офісу, я покликав її на обід. Я прямо запитав у дівчини чи є її хвороба причиною того, що вона ні з ким не хоче зустрічатися. Тоді Тетяна розповіла свою історію.
Коли вона була у випускному класі, їй дуже подобався один хлопець з їхньої школи. Він навчався у паралельному класі. Кожної перерви вона виглядала його, намагалася йти додому в той час, що й він. На щастя, вони з Миколою жили неподалік один від одного. Хлопець помітив її симпатію та покликав на побачення.
Вони пішли в кіно. Посеред фільму був дуже бентежний момент та Тетяна дуже переймалася за головну героїню. Крім того, в приміщенні було спекотно, кінозал давно не провітрювали. Раптом у Тетяни почався приступ та Микола просто не знав що робити. Коли дівчина прийшла в себе, хлопця поруч не було. Навколо неї стояли стурбовані глядачі та запитували чи все з нею добре.
Тетяна пішла додому одна. Наступного дня Микола ховався від неї та всі школа говорила про їх побачення. Найбільш нестерпно було спостерігати погляди, спрямовані в бік Тетяни. Відтоді вона й боїться починати з кимось стосунки. Дівчина не хоче повторення сценарію. Я сказав, що не всі такі, як Микола та багато хто поставиться з розумінням до її хвороби. Дівчина трішки заспокоїлась.
Я ще довго думав над тим, що сказала мені Тетяна. Не всі люди виховані таким чином, щоб з розумінням сприймати деякі обставини. Якщо людина хороша, то ця хвороба не буде на заваді. В будь-якому випадку можна знайти вихід.
Через деякий час ми з Тетяною стали зустрічатися, зараз ми уже п’ять років як одружені, маємо двоє дітей.
