Для молодої пари, яка дуже хоче дітей, поява немовляти стає надзвичайною подією. Тим більше, коли ця дитина довгоочікувана і попередні спроби народити дитя були невдалими.
Світлана вже вчетверте намагалась народити здорову дитину. Із зачаттям дитини проблем не виникало, але от в процесі вагітності такі перешкоди з’являлись все більше і більше.
Перші три вагітності завершувалися вukuднямu. Одна на третьому місяці, інша на п’ятому(а це вже можна було дізнатись стать дитини), а третя на другому місяці.
Надії були на останню вагітність. Їхній хлопчик пережив найкритичніші точку, яка була у вагітностях Світлани. Вже йшов восьмий місяць. Молоде подружжя обрало клініку, де жінка буде народжувати, вибрали ім’я. Навіть купили ліжечко та одяг для малюка.
Але знову невдача. Нічого не передбачало біди. Всі лікарі підтверджували здоров’я плоду. Проте… Дитина просто перестала рухатись. А потім перестало битись її серце. Народжувала Світлана через кесарів розтин. Вже неживого сина.
Світлана лежала в персональній палаті. Це було навіть добре. Якби вона лежала в спільній, то не змогла б спостерігати за щастям материнства інших жінок. Її серце краяло щасливі голоси матусь за дверима, дитячі крики, шум та веселий гомін.
Лев, чоловік Світлани, намагався заспокоїти і втішити жінку. Все ж, йому не легше в цій ситуації. Він також був страшно засмучений та в розпачі. Але ще більше він хвилювався за Світлана. Адже йому страшно уявити емоції жінки, яка виносила в своєму організмі таку бажану дитину. А та не вжила.
Раптом, в коридорі здійнявся сильний галас. Привезли жінку, у якої почались пологи. Вона все kp _ичала, що їй не п отpібні були ці двійнята. Так Світлана дізналась про крихіток сестричок.
Наступного дня жінка запитала в медсестри, що приходила до неї, що з тією породіллю. Вона одразу помарніла в обличчі і сказала:
– Написала відмову.
Медсестра розуміла, що Світлана зараз буде обурюватись. Як це так, вона не може народити дитину вже вкотре, а жінка, якій випала така радість, відмовляється від діточок. Тому працівниця пологового і відповіла так сухо і коротко.
Лев в той момент був поруч з Світланою. Йому було боляче дивитись, як в тієї навертаються сльози на очах. Тому він запитав у медсестри:
– Якщо від них відмовились, це означає, що вони тій жінці не вважаються законними дітьми?
– А? Так.
– Вони потраплять в дитячий будинок?
– Звісно, як поміцнішають і їх можна буде виписати, то одразу.
– А чи можливо їх удочерити? — здивував своїм запитанням обох жінок Лев.
– Якщо… Якщо бажаєте, то можете звернутись з цим запитанням до головного лікаря.
– Леве! Ти… Ти впевнений? Це ж не рідні діти… Тим більше, що… Я постараюсь наступного разу! Я обов’язково народжу нам дитя!
– Світланко. Люба. Я знаю, що це важливий крок в нашому житті, але я більше не можу бачити, як ти мучиш себе, як страждаєш, бо намагаєшся народити дитину. Досить себе калічити. Твій організм не витримає. Досить, будь ласка. Давай заберемо цих дівчаток, яким подарували життя, але позбавили батьківських любові. Давай дамо їм цю любов!
Так в подружжя, що так сильно очікувало на народження хлопчика, первістка, з’явилось двійко чудових дівчаток, яких вони полюбили всім серцем й стали дарувати всю свою любов та турботу.
