Моя мама виховувала мене одна. Я не на словах знаю як важко рости без батька. Нам постійно не вистачало грошей, крім того, я росла емоційно закритою людиною та не вміла спілкуватися з хлопцями.
Коли я закінчила школу, то поїхала працювати до міста. Можливості здобути вищу освіту в мене не було, тому я влаштувалася на роботу в супермаркет, проживала в гуртожитку, винаймала там кімнату. Мені небагато грошей потрібно було на прожиття та я відправляла певну суму мамі кожного місяця.
Невдовзі у нас на роботі з’явився новий адміністратор та він став викликати у мене змішані почуття. З одного боку мене нервувала його пихатість та манера спілкуватися з підлеглими, а з іншого я мріяла, щоб він звернув на мене увагу та мені хотілося проводити з Василем якомога більше часу.
Одного разу під час святкування новорічного корпоративу ми з Василем розговорилися та я пізнала його більше. Василь виявився зовсім не тим, яким я його уявляла. Через свою посаду він був змушений триматися відсторонено, а у звичайному житті він був чудовою людиною. У нас було багато чого спільного.
Ми почали зустрічатися та якось я не змогла прийти на роботу через те, що мені стало зле. Я відразу зателефонувала до Василя та він дозволив мені пропустити цей день, а відпрацювати іншим разом. Згодом з’ясувалося що я вагітна. Я помітила це вже на другому місяці. До того я шукала інші причини поганого самопочуття.
Мені було дуже страшно повідомити про це Василю. Я не знала якою буде його реакція. Врешті-решт я зібралася з думками та вирішила, що він повинен про це знати, адже це його дитина також.
Коли я покликала Василя на розмову то дуже довго не могла зібратися з думками. Василь дуже за мене злякався, а я не могла говорити. Врешті-решт я сказала про вагітність. Хай що буде, але я повинна була це зробити.
Василь був дуже спантеличений, сказав, що має обдумати цю новину та ми продовжимо нашу розмову в кінці робочої зміни. Цей день для мене тривав вічність. Що вирішить Василь? А що як мої страхи здійсняться та я залишуся одна як моя мама. Я не мала з ким поділитися своїми переживаннями. Якщо я б розповіла мамі, то вона дуже хвилювалася б за мене і, не дай Боже, сказала б позбутися дитини, а я не хотіла цього робити.
Ввечері після робочої зміни до мене підійшов Василь та я затамувавши подих почала чекати що він скаже. Коханий запропонував мені переїхати до нього. Там ми житимемо поки не народиться дитина, а потім ми щось придумаємо. Моїй мамі розповімо коли вже маля побачить світ. Я зітхнула з полегшенням та через деякий час переїхала до коханого. Його мама добре мене прийняла та раділа, що скоро побачить онука чи онучку.
Моя мама постійно мені телефонувала та запитувала коли я приїду додому, а я відповідала, що зараз у мене дуже багато роботи та що я приїду згодом.
Василь не зробив мені пропозицію стати його дружиною та я боялася його про це запитати. Раптом він просто дасть дитині своє прізвище, а одружуватися зі мною не буде. Можливо, для таких думок не було підстав, але гіркий досвід моєї мами вселяв у мене ці страхи.
Невдовзі народився наш синочок, Василь чекав мене під пологовим будинком. Коли ми вийшли з нього, коханий запропонував стати його дружиною, я погодилась.
Через деякий час, коли наш синочок трішки підріс, ми поїхали до моєї мами та розповіли їй про все. Мама плакала від щастя та обіймала свого онука.
Мої страхи не здійснилися, зараз ми з Василем уже десять років одружені, маємо ще й донечку.
