Я вийшла заміж вдруге та у мене після першого шлюбу залишився синочок 5 років. Мені не було потрібно, щоб мій новий чоловік ставав батьком моєму сину Борису, головне, щоб подавав йому хороший приклад та навіть не думав його ображати. Мій колишній чоловік, він же батько Бориска, допомагав нам фінансово та проводив вихідні з сином. В минулому саме я захотіла розлучення та мій колишній чоловік Петро ще й досі не може з цим змиритися.
Відразу після розлучення з моїм першим чоловіком Петром злі язики нашіптували мені, що, коли у мене з’явиться новий чоловік, то мені доведеться ділити свою любов між сином та чоловіком, тоді конфліктів не уникнути. Але після того, як я познайомилася з Іваном, я була впевнена, що ми знайдемо вихід з будь-якої ситуації. Іван був спокійним та розсудливим чоловіком. До того, як ми почали зустрічатися, ми довго працювали разом та я дуже добре його знаю, адже людина найкраще пізнається саме не роботі. Не в моїх правилах заводити службові романи, тож ми почали зустрічатися з Іваном лише тоді, коли я перейшла працювати на іншу фірму.
Я не поспішала знайомити Івана з Борисом. Спочатку ми просто зустрічалися, а коли я зрозуміла, що нам вдається побудувати стабільні серйозні стосунки, організувала їх зустріч.
Вони потоваришували та ми стали готуватися до весілля. Борис з великим нетерпінням чекав коли ми будемо жити втрьох.
Після нашого одруження все було просто ідеально, ми були дуже гармонійною парою. Борис, здавалося сприймає свого вітчима добре. Вони навіть проводили час разом та їм було цікаво удвох.
Ще до одруження ми з Іваном домовилися, що вихованням сина займаюся я та його батько, його функція бути йому другом та захищати його у разі потреби, проте згодом все змінилося.
Та якось сталася одна ситуація, після якої наші стосунки почали псуватися.
Одного разу ми з Іваном відпочивали після роботи та дивилися романтичний фільм. Ми сиділи на канапі обійнявшись. Раптом зайшов Борис та почав відштовхувати Івана від мене зі словами: “Це моя мама, не чіпай її”. Ми тоді просто посміялися над тією ситуацією, але згодом Борис почав ревнувати мене регулярно та доставляв дискомфорт Івану. Ми вже не могли обійматися та цілуватися перед моїм сином.
Я знаю Бориса, він у мене дуже розумний хлопчик та згодом він схаменеться зрозумівши свою помилку. Я не стала його сварити чи наказувати за його поведінку, просто поговорила з сином як з дорослим, все пояснила.
Проте Іван не розділяв моїх поглядів з приводу виховання мого сина, він сказав, що я з ним занадто добра та за таку поведінку я мала б його покарати. Слово за слово та між нами здійнялася суперечка. Іван висловлював свою думку з приводу того, як потрібно виховувати дітей, а я сказала, що тільки той, у кого немає дітей, вміє їх виховувати.
Поки що у нас проблеми в стосунках через останні події. Петро ж навпаки радіє та не забуває мені нагадати про те, що я сама в усьому винна, адже це я була ініціатором розлучення. Все раптом звалилося на мою голову та я не знаю до кого мені йти за порадою.
Може, хтось підкаже що мені робити.
