Ми успадкували помешкання своєї бабусі. Жити ми мали де. У на був красивий особняк з власним подвір’ям. Вирішили квартиру здавати і мати хоч якийсь прибуток з того.
Спочатку уклали угоду з молодим подружжям, що приїхало в наше місто з метою працевлаштування. Люди мали пристойний вигляд. Одразу нам дали завдаток на два місяці наперед.
Проте не пройшло й тижня після їхнього заселення, як посипалися скарги від сусідів. Уночі чутно постійно крики, стукіт кріслами, брязкіт, реготи і таке інше.
Чоловік пішов до наших квартирантів, поговорив, але не минуло й трьох днів, як знову скаржилися сусіди. Казали, що напишуть заяву в поліцію, якщо не наведемо порядок у своїй квартирі.
Довелося повернути завдаток і виселити гультяїв з квартири заздалегідь. Опісля підбирали квартирантів ретельніше. Попросилися до на жити двоє студентів – хлопець і дівчина. Живуть разом уже давно. Зараз вчаться і паралельно працюють. Завдатку не змогли дати. Назвали дату, коли зможуть оплачувати гроші.
Ми погодилися. Молоді люди сплачували нам вчасно гроші. У квартирі завжди було прибрано. Скарг від сусідів не поступало.
Через пів року Андрій, наш квартирант, зателефонував з дивним повідомленням:
-Давайте зробимо ремонт у квартирі – поклеїмо нові шпалери і застелимо ламінат.
Чоловік відповів, що у нас на ремонт нема грошей. У нас є інші плани.
-Ви мене не зрозуміли. Ми зробимо ремонт власними силами.
Ми погодилися, хоч і були трохи здивовані такій пропозиції. Подумали, що за матеріали і роботу тепер вимагатимуть гроші і не оплачуватимуть квартири.
Андрій пояснив, що в них на роботі сталася прикра помилка. Під час виконання одного проекту неправильно порахували розхід матеріалів. У залишку залишилося тільки, що вистачить на квартиру.
Коли на квартиру навідалися через місяць, то ахнули від здивування – вона сяяла наче нова. Ремонт було зроблено якісно і з дорогих матеріалів.
Не минуло ще двох місяців, як наші квартиранти заявили, що вимушені покинути нашу квартиру. У подарунок на весілля батьки подарували їм власну квартиру.
-Скільки ми вам винні за ремонт? – запитав чоловік.
-Ніскільки. Ми планували тут жити. Робили ремонт як для себе. А батьки зробили нам такий сюрприз.
Ми прощалися з Андрієм і Надею як з близькими людьми. Нас вразила їхня людяність, яка сьогодні трапляється вкрай рідко.
