Моєму дідусеві вісімдесят вісім років. Він живе в селі. Дідусь має трьох синів. Я, син його найменшого Олексія. Але мого тата немає десять років. Невиліковна хвороба забрала його від нас. До дідуся я навідуюсь часто. Річ у тім, що за останній рік, дідусь почав хворіти. Лікарі говорять, що за ним потрібний догляд. Якщо добре доглядати, то він житиме ще довго. Ось тут і виявилося, як діти поважають свого батька.
Спочатку Максим і Андрій приїздили до свого тата в село. Допомагали. Але так в них виходило, що приїжджали разом на вихідний, а на наступний вихідний не було нікого. Коли лікар сказав, що потрібен догляд, Максим і Андрій почали говорити, які вони заклопотані, приїздити, доглядати тата в них немає можливості. Про те, щоб забрати додому, і мови не ведуть. У них, бачите, жінки не дозволять поселити тата у квартирі.
Мені дідуся шкода. Я взяв відпустку на роботі, поговорив із дружиною, і приїхав на два тижні пожити з дідусем, допомагати йому. Маю сказати, що він і справді ожив. Ми з ним потихеньку навіть на рибалку сходили. Правда поки йшли, більше відпочивали. Але в дідуся очі світилися від радості, що нарешті не один. Коли мої дядьки дізналися, що я піклуюся про їхнього батька, в один голос почали мене умовляти, щоб я і надалі доглядав за стареньким. Натомість весь спадок діда перейде мені. Вони від своєї частки відмовляться.
Мене вразило те, що їхній тато живий, а вони спадок ділять. Я не відповів їм нічого. Що я маю відповісти? В мене в місті двокімнатна квартира, в якій живемо з дружиною, і двома синами. У квартирі тісно, а дідусеві потрібен спокій. У дяді Максима свій великий будинок, і сам він на пенсії. Чому не доглянути свого тата? У дядька Андрія трикімнатна квартира, їхні діти роз’їхалися, і вони з тіткою живуть удвох. Також місця достатньо. Але не хочуть доглянути батька, ні один, ні другий.
Дідусь мені сказав (коли я жив з ним), що не хоче жити ні з Максимом, ні з Андрієм. Я, говорить, з тобою вік доживав би, якщо ти не проти. Що я можу йому відповісти? Мені його жаль. Зателефонував дружині, і все розповів. Вона в мене добра жінка. Сказала, будемо зимувати в місті, а на літо в дідусеву хату в селі житимемо. Там просторіше. На тому і вирішили. З дядьками я не спілкуюся, образився на них за дідуся.
