Коли Яна вийшла заміж вперше, то вона зрозуміла, що потрапила в сімейну мелодраму зі злою свекрухою та довірливим чоловіком.
Свекруха Яну одразу незлюбила. Вона, в цілому, людина хороша, але до невістки ставилась погано. Чи то ревнувала сина до неї, чи то не хотіла, щоб в його житті з’являлась жінка, щоб буде важливішою за неї.
Але факт в тому, що свекруха, після народження Яною малесенької Аліси, стала розповідати Владу, чоловіку Яни, що дитина не від нього, що Яна гуляла та зраджувала йому. А Влад, як чемний син, повірив та став розпускати ці ж плітки серед спільних знайомих.
Для Яни така поведінка чоловіка була обурливою, але ж довести свою невинуватість й доброчесність треба було. Тому вона зробила тест ДНК, який показав, що батько Аліси – це Влад і ніхто інший.
Чоловіку стало соромно за свої вчинки та він намагався вибачитись перед дружиною, проте та не стала пробачати таку підступність з боку Влада. Якби він ще особисто її звинувачував, то може б якісь сумніви закрались і вона пробачила його так-сяк. Але він одразу, без розмови з нею, став розповідати знайомим та друзям, що Яна зрадниця та привела байстрючку в дім.
Вони розлучились. Влад поїхав закордон, щоб уникнути осуду від інших й не бачитись зайвий раз Яну з Алісою, бо було йому кожного разу після розлучення ніяково. Чи платив він аліменти? Так. Хоч щось хороше він таки робив.
А що свекруха? Вона не дуже то й горювала, після їх розлучення. Навпаки, була дуже задоволена результатом своєї праці. Онуку бачити не поспішала. Вона не любила Яну та навіть тест ДНК не змінив її ставлення. Навіть коли її брехню було викрито, вона все одно не збиралась визнавати Алісу своєю онукою.
Яна з часом знайшла собі іншого чоловіка. Його звуть Степан. Він виявився чоловіком достойним, вихованим, інтелігентним, а ще дуже щирим в своїх почуттях і неймовірно турботливим.
Вони покохали один одну всім серцем та створили міцну та дружню сім’ю. Алісу Степан став вважати своєю донькою та робив для неї все можливе. Відносини з свекрухою склалися напрочуд добре. Навіть, радше вартувало б сказати, чудово.
Яна думала, що все це через те, що свекруха живе далеко від них, тому і відносини в них прекрасні. І дуже боялась, що такий добрий період в її житті колись закінчиться.
Але сталось так, що свекруха переїхала жити до Яни зі Степаном. Все тому, що вона жила в місті, а Яна з чоловіком та донькою побудували будинок та стали жити в ньому за містом. Свекруха вже стала жінкою старшою і міське життя для неї ставало все важчим. Хотілось спокою.
Взагалі-то свекруха мала жити в будинку, який дістався їй з сестрою від батьків. Він знаходився в тому ж приміському селі, тому свекруха б просто частіше була б в гостях і все.
Але коли жінка вже зібрала речі, знайшла орендарів у свою квартиру(гроші зайвими не бувають), то дізналась, що її сестра, не запитавши дозволу в свекрухи Яни, продала будинок та свою квартиру, щоб придбати вже готовий будинок в іншому селі.
Свекруха, звісно, вимагала гроші за свою частку, але в підсумку домовлятись будуть вони через суд з сестрою. Жінка дуже ображена на сестру, але їхати треба ж кудись. Тому переїхала до подружжя.
Та страхи Яни не справдились. Їхні відносини стали лише кращими та міцнішими. Ніяких скандалів та проблем. Все тихо й мирно. Свекруха допомагала з вихованням Аліси та подружжя вирішило, що можна йти вже і за другою дитинкою.
Але от рідна бабуся так і не хотіла бачити рідну онуку. Навіть на Різдво, коли Аліса з друзями ходили колядувати, біологічна бабуся не відчинила двері. Та й, напевно, добре, що погана людина відсіялась самостійно з життя Яни та Аліси.
