Ясна річ, нікому не хочеться виховувати чужу дитину. Через те чимало людей з пересторогою ставляться до всиновлення. Чужі гени повні несподіванок. Та буває й так, що власні діти інколи можуть зробити таке, від чого волосся дибки стає. На мою думку, не варто робити поділ на чужих і своїх. У нас кажуть: “яблуко від яблуні недалеко падає”…Та чи це справді так?
Так сталося, що мама моя померла, коли мені було всього два роки. Батько відбував термін у в’язниці за розбій. Чесно, від того часу я його і не бачила, не знаю, як склалося його життя. З рідних у мене залишилася лише бабуся по лінії тата. Але вона не захотіла мене забирати до себе, тож я потрапила в дитячий будинок. Я пробула там більше, ніж рік. А згодом мене забрала сім’я… Перший час було складно знайти з ними спільну мову. Про свій підлітковий вік я взагалі мовчу.
Я потрапила в погану компанію, де було місце крадіжкам, алкоголю та нецензурній лексиці. Батьки всіляко намагалися достукатися до мене, пояснювали, що така поведінка ні до чого хорошого не приведе. Але я тоді й чути їх не бажала. А потім я стала потрохи мінятися, і їхні виховні бесіди були вже не настільки часто. Я сама в один момент задумалася про свій стиль життя та зрозуміла одне – пора щось міняти.
Повчання батьків таки не були марними. Я успішно закінчила коледж, відвідувала гурток з танців. Якби не батько з матір’ю, моє життя було б просто жахливим. Вони завжди та у всьому допомагали мені, всіляко підтримували. Мені вдалось закінчити навчання в університеті та знайти хорошу роботу. Я цілком щаслива людина, і це все завдяки моїм прийомним батькам. Якби не вони, страшно й уявити, де б я зараз була.
Я вже мама двох дітей. І намагаюся ставитися до них з таким же розумінням та турботою, як це робили мама з татом. А й справді, не завжди в поганих батьків погані діти. Адже дітям просто потрібно давати достатньо уваги та турботи, і тоді вони обов’язково виростуть достойними людьми. Багато залежить від виховання. Буває й таке, що в хороших батьків виростають невиховані діти.
Головне – будувати між батьками й дітьми довірливі стосунки. Батьки – перші, до кого ми маємо звертатися за порадою в разі труднощів. І це насправді велика та довготривала робота – побудова міцних стосунків, які мають за основу повагу. Якщо вам вдасться побудувати такі стосунки зі своїми дітьми, ви прожили життя не дарма.
