Я вже людина не молода. Пенсіонер. Життя я прожила довге і не легке. Спочатку в дитинстві нам з батьками на Сибір забрали, потім радянський союз і бідність, економічні кризи і купу іншого.
Ми з чоловіком багато працювали, щоб нормально жити і забезпечити найнеобхіднішим наших дітей. Народили сина і дочку.
Потім чоловік помер, а я залишилася одна. Добре, що чоловік встиг ще і на весіллях у дітей побувати і на хрестинах онуків.
Останнім часом я помітила те, що моя дочка ревнує мене до мого ж сина, до свого рідного брата.
Почалося все з того, що їхніх старших дітей різниця між днями народженнями у кілька тижнів. І я придбала обом подарунки.
Онук отримав машинку на радіоуправлінні, а онучці я купила рюкзак до школи і ляльку.
Дочка ж вирішила, що я не люблю її і її дітей. А все через рюкзак.
Подумати лиш, в чому була причина. Я й гадки такої не мала. Просто знаю, що Софійка любить героя з мультфільмів – Понні, а в магазині висів гарний фіолетовий рюкзачок з цим звіром.
Я ж навпаки думала, що догоджу з подарунком, але – ні.
Дочка мене ревнує і вважає, що я більше люблю її брата. Мені навіть страшно слово лишнє їй сказати. Віра все трактує по-своєму.
Дійшло до того, що я не запрошую її дітей вгості. Так я й онуків від сина не запрошую. Вони самі до мене приходять. Та й живемо ми в одному районі.
Якщо чесно, то мені здається, що моєю дочкою керує дещо інше. Я більше, ніж впевнена, що вона просто переживає кому ж я запишу нашу з чоловіком квартиру. Їй чи брату, от і нервується.
А я помирати поки не планую. Хоча ми давно з чоловіком вирішили, що ми нашу квартиру запишемо на внуків. Щоб діти її продали, а гроші розділили відповідно до кількості своїх дітей і вклали їх у їхнє навчання.
Ми собі прикинули, що доки вони до інститутів вступлять, то на депозиті виросте кругленька сума.
Замість того, щоб в неділю прийти до мене вгості, наліпити разом вареників і пообідати за душевними розмовами – дочка лиш скандали робить.
А от невістка навпаки, вона і за ліками мені збігає до аптеки, і в неділю на запашні пиріжки з вишнями запросить. Та й взагалі ставиться до мене, як до рідної мами.
