Мене звуть Ірина. Два місяці тому моє життя кардинально змінилося. У мене було все: чудовий чоловік, дочка Оля, собака Жужа. А потім якось ввечері мій чоловік повідомив мені про те, що знайшов іншу і йде від мене до цієї жінки. Наші почуття вже давно охололи, тому я і не стала заперечувати проти розлучення. Так, ми пішли різними дорогами. Одного разу, коли я вкладала дочку спати, а самі пішла вигулювати Жужу, я зустріла людину, яка змінила моє життя. Якраз на вулиці було дуже холодно, падав дощ. Погода була неприємна, як це буває листопаді.
Гуляючи зі своїм вірним другом, я побачила, що в парку, на лавці сидить самотня пенсіонерка. Поруч з нею на лавці стояла невелика валіза. Було видно, що їй холодно, бідна аж тряслася. Я підійшла до неї і запитала:
«Вам допомогти?»
Жінка почала плакати і розповіла мені про те, що цього вечора її вигнала з квартири рідна дочка. Мені стало дуже шкода бідолашну, і я запросила її до себе.
Прийшовши додому, я дала їй теплий плед, а також зварила смачний гарячий чай. Виявилося, що її звати Надія Іванівна, тепер вона була готова розповісти мені свою сумну історію в деталях.
Виявилося, у неї була вже доросла дочка. Вона сама її виховувала: чоловік трагічно загинув на заводі під час аварії. Надія Іванівна все робила для того, щоб її донечці в житті щастило. Для цього вона багато працювала, але, можливо, саме через те, що мама проводила більшу частину свого часу на роботі, донька виросла справжньою егоїсткою і абсолютно нічого не цінувала. Вона ніде не хотіла працювати, почала вживати алкоголь і приводити в будинок чужих людей, нібито своїх друзів. Але сьогодні ввечері була остання крапля – вона прийшла додому з якимось хлопцем і веліла матері йти подалі й не псувати їй життя.
Надія Іванівна ледве встигла зібрати свої речі. Я вклала бідолашну спати. Вранці моя несподівана гостя хотіла піти, але я запропонувала їй жити з нами. Ні на хвилину чомусь не сумнівалася в цій жінці. Я могла виходити на роботу, а Надія Іванівна сиділа б з моєю Олею і вигулювала нашу собачку. Літня жінка з радістю погодилася на мою пропозицію.
Виявляється, у Надії Іванівни за містом був свій будинок, але там не було опалення. Всю зиму і весну ми прожили всі разом в місті.
Моя нова подруга виявилася чудовою жінкою і у нас з нею були прекрасні відносини. Вона навіть замінила мені матір. Моя Оля її просто обожнювала. А навесні ми всі разом поїхали на дачу до Надії Іванівни. Дача була в хорошому стані. Навколо нас оточував ліс, недалеко було чудове озеро. Я просто була в захваті від краси природи. Дочка залишилася на дачі разом з Надією Іванівною, а я приїжджала до них на вихідні.
Ми були дуже щасливі. Одного разу до Надії Іванівни прийшов її сусід Антон і запропонував провести газ в будинок. Вона відмовилася, пояснюючи все тим, що у неї поки немає на це грошей. Але Антон погодився позичити їй грошей. Надія Іванівна погодилася і пообіцяла повернути борг якомога швидше.
Незабаром робота закипіла, і в будинку з’явився газ. Тепер Надії Іванівні не були страшні ніякі зимові холоди.
