**«Рідна кров»**
Оленко, я була у лікаря, здала аналізи. Все погано. Якщо негайно не розпочати лікування, то довго я не витягну. Потрібні гроші операція складна, хімія, ліки. Де їх взяти?
Нічого, кохана, все буде добре, я впевнений! Я з тобою! Ми щось придумаємо!
Треба мамі сказати, хвилююся за її серце, засмутиться. А мовчати не можу, вона ж і так здогадається. Треба її підготувати.
Наталка не могла повірити, що це сталося з нею. Ще ж молода, сорока навіть нема. Жити б і жити, а тут така хвороба.
Як же добре, що вона не сама Михайло поруч, і його син Сашко, який став їй як рідний. Власних дітей Бог не дав, через це перший чоловік і пішов. Ще є мама, сестра, небіж. Нічого, вона впорається, а вони її підтримають.
Михайло виховував сина сам. Дружина подала на розлучення й зникла, коли Сашкові виповнилося два роки. Більше про неї нічого не чули.
З Михайлом Наталка познайомилася в парку. Вона вигулювала собаку, а він грався з сином. Заговорили, почали зустрічатися. З ним було тепло і спокійно, і вона з радістю вийшла за нього.
Спочатку жили в її квартирі, яка дісталася від бабусі. Потім продали та купили більшу, бо в старій було тісно втрьох. Були плани на майбутнє, а тепер все пішло шкереберть.
Не відкладаючи, Наталка приїхала до мами з тортом.
Мам, тільки не хвилюйся, але я маю тобі сказати. У мене виявили рак. Якщо не лікуватися, то Самі розумієте. Тепер з Михайлом думаємо, де взяти стільки грошей
Ой, Наталко, як так? Звідки рак? Нічого ж не боліло, ти завжди була міцна й здорова, не то що Марічка. З дитинства її по лікарнях тягала. Оце лихо
Цього Наталка й боялася маминої реакції, істерик і сліз. Але що поробиш? Краще правду одразу.
А я ж нічим і не допоможу тобі. Усі гроші, що були, віддала Марічиному синові на нову машину. Побалувала онука. Він так давно мріяв. У тебе ж дітей нема, то я Марійці та її синові допомагаю. Єдиний онук, самі розумієте.
Є, звісно, вклад у банку, але я не можу зняти відсотки втрачу, а там чимало, шкода дуже Батько перед смертю наказав покласти ті гроші, щоб додаток до пенсії був, пасивний дохід.
Я ж і не прошу нічого, просто сказала.
Михайло продав машину. Цього вистачило на перший час. Наталка лягла в лікарню, де їй зробили операцію. Попереду був наступний етап лікування, від якого залежало її життя.
Ох, доню, виглядаєш неважко! Що лікарі кажуть, є шанси?
Покаже час, мамо Сподіваюся, що результат буде гарний, я ж оптимістка, завжди вірю в краще. Марічка що зовсім не приходить, мабуть, немає часу?
Та вона з чоловіком улетіла до Туреччини, на відпочинок, але постійно питає про тебе й передає вітання.
І на тому дякую. Вона, як дізналася про мою хворобу, різко змінилася. Подзвонила пару разів і все. Ну, та й бог із нею
Наталці було боляче, що старша сестра так поводиться. Жодної підтримки. Хоч би тепле слово
Михайлику, лікар сказав, що потрібні препарати, але вони дуже дорогі. Є дешевші, але вони гірші, і не факт, що допоможуть. Що робити? Де взяти стільки грошей навіть уявити не можу
Наталко, не хвилюйся, я знайду гроші! Я твій чоловік, не забувай! Сашко дуже сумує, чекає тебе додому! Ми обидва тебе любимо!
Наталці стало тепло на серці. Яке щастя, що вони у неї є
Вона згадала, що мама казала про вклад, і вирішила попросити грошей.
Мамо, мені дуже потрібні гроші. Є хороший препарат, але купити його не на що. Дуже великий шанс, що він допоможе. Ти не могла б позичити? А ми з Михайлом потім повернемо
Сказати «позичити» Хто ж рідній дитині позичає? Я б і так дала. Але, доню, давай чесно. Шанси невеликі. Я говорила з твоїм лікарем і знаю всю ситуацію. Де гарантія, що гроші витратите, а ліки не допоможуть?
Я зрозуміла, мамо. Нічого не треба.
Коли мама вийшла з палати, у Наталки покотилися сльози. Оце й рідна мати
Люба, я знайшов гроші! Дякувати моїм батькам! Коли я їм розповів, вони одразу запропонували допомогти. Продали дачу знайомим і віддали всі гроші на твоє лікування!
Вони й раніше пропонували, але я відмовлявся. А тепер узяв. Вони щиро тебе люблять і вірять, що ти одужаєш!
Наталці стиснуло серце від вдячності до цих людей. Чужих, по суті. А ось як хочуть допомогти
Лікування розпочалося. Наталці різко погіршало.
Доню, я до тебе з непростим розмовою. Послухай і зрозумій мене правильно. Як я й боялася, лікування не допомагає. Я вивчила інформацію.
На жаль, жити тобі залишилося недовго, що б тобі лікарі не казали. Їм вигідно, щоб ти у них лікувалася більше грошей витягнуть.
Ось що я думаю. Коли
