У мене є сусід Іван Петрович. Та він наполягає, щоб усі знайомі та сусіди кликали його просто Петровичем. Місяць тому він захворів, а мешкає він сам. Дружини не стало давно, пішла через хворобу, а діти живуть у місті.
Його син тільки влаштувався на нову роботу, тому не міг часто відвідувати батька. Якось хотів забрати тата до себе, але ви знаєте цих стареньких, вони ні в яку не хочуть покидати стіни рідного дому. Дочка зі своєю сім’єю живе за кордоном, тож не в змозі приїхати й доглядати папу.
Тож побачивши сусіда у скрутному становищі я зварила супу, занесла йому й запропонувала свою допомогу. Петрович попросив купити йому хліба, сходити в аптеку, занести води, бо криниця на дворі. Ввечері я вправлялася по господарству. У дідуся було кілька десятків курей. Попри те, що у мене було власне господарство й дитина, я не могла відмовити літньому сусіду.
За сусідом доглядала два тижні, робила для нього все, про що він просив. Здоров’я Петровича покращилося, ми тепер більше спілкувалися. Старий розпитував про моє життя, ділився своїми історіями. На його подвір’ї була стара дитяча гойдалка, тож дід дозволив моєму сину приходити до нього, щоб погойдатися.
Коли до сусіда приїхав син з родиною мій Олексій повернувся додому похмурим. Виявилося, що Петрович вигнав його з гойдалки через рідних онуків. Я все розумію, але ж можна було просто пояснити дитині цю ситуацію або запропонувати дітям гойдатися по черзі. Після цього випадку я вирішила більше не дозволяти синові ходити до сусіда.
Рідня гостювала у Петровича два дні. Випатрошили усіх курей й забрали із собою, залишивши старого батька ні з чим. Льох також добре почистили, винесли майже всю консервацію. Пакували машину добру годину, пофафакали на прощання й поїхали у своє місто. Навіть не допомогли старому прибрати город та подвір’я, повсюди валялося пір’я.
На жаль, Петрович навіть не згадав про мою допомогу. Міг би заради пристойності дати хоч пів курки. Пізніше, коли його син поїхав, сусід зателефонував мені ввечері й попросив прийти допомогти прибрати пір’я. Звісно, що я відмовила. Після того Петрович навіть не вітається зі мною. Я не тримаю на нього зла, Петрович літня людина, але також не хочу, щоб мене сприймали як належне або ставилися, як до служниці.
