Родичі любили жити в нас у селі, але не виручили, коли у нас виникла нагальна потреба в них переночувати  

Стрічалися мені такі міські жителі, які чомусь упереджено ставляться до сільських людей. Так, по суті, є і в моїй родині. Батькова сестра свого часу вийшла заміж у місто. А тато одружився в селі, став хорошим господарем. Утримує птицю і кроликів, доглядає за садом і пасікою. Має клаптик городу, де вирощує все необхідне для прожиття.

Сестра народила двійко дітей і почала вчащати до нас. Особливо влітку, коли вдосталь всього. Водночас не втрачала нагоди, щоб не насміхатися над татом, що він такий чорнороб, пасічник і землекоп і таке інше. Тобто вміла підібрати дошкульні епітети.

Було прикро інше, що вона всіма цими благами, створеними наполегливою працею брата, залюбки користується.

Їсть спокійно салатик з огірочків, томатів, зелені і ні разу не кривиться.  При цьому постійно скаржиться на важке міське життя.

А мати до того ж завжди їм сумки в дорогу накладає з курочкою, салом, домашньою ковбаскою, зеленню, молоком та іншими продуктами. Вона, між іншим, ні від чого не відмовляється. При цьому каже, якщо нам раптом знадобиться допомога, то можемо на них розраховувати.

І от нещодавно сталося так, що захворіла мама і її поклали в лікарню. Коло неї треба було комусь постійно бути протягом дня, возити на процедури. Ми, звісно, стали проситися до рідні, щоб дозволила нам побути у них.

Як і домовлялися, ми приїхали відразу до них і були заскочені – вони нам озвучили розцінки. Суть ночівля – 200 гривень за ніч, з харчуванням – 300 гривень. Як вони повідомили, це тільки символічно, так як ми родичі все ж”

Я вийшла від тітки дуже розчарована. Згадала про знайому, що жила поблизу, набрала її номер. Вона погодилася впустити мене в свою квартиру.

Улітку рідня знову стала дзвонити і запитувати, чи можна їм приїхати разом з дітлахами. Мама погодилася, тому що діти не відповідають за батьків. Але вони стали просити ще й дати їм на дорогу фрукти і овочі. Я не втрималася і відповіла, що можу не просто дати, а продати їм за символічну плату ці продукти, як родичам.

Вони чомусь відмовилися купувати і повідомили, що більше не приїдуть.

Ми сподіваємося, що це буде саме так.

Оцініть статтю
Дюшес
Родичі любили жити в нас у селі, але не виручили, коли у нас виникла нагальна потреба в них переночувати  
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.