Моя мама народила мене в доволі пізньому віці. Їй на той час було вже 43 роки. Тато помер рано –йому на той час не було ще 65 років. Так я залишилася з мамою. Заміж я не вийшла досі – поки що не склалося.
Мамі на сьогодні уже 82 роки. Вона стала кволою і в неї є проблеми з пам’яттю, що мене дуже засмучує. Адже я мушу цілий день працювати, щоб заробити якусь копійку на двох. Пенсія в мами дуже мізерна. Йду на цілий день на роботу і хвилююся, чи часом матір вдома чогось не витворила.
Вона останнім часом стала така – непередбачувана. Може залишити хату незачиненою, а сама піти невідомо куди. Вже кілька разів знаходила її за кілька кілометрів додому. Каже, що заблукала. Одного разу залишила увімкненою воду. Добре, що я вчасно повернулася з роботи, а то б затопили сусідів.
Зачиняти матір в хаті теж не хочеться, бо вона може витворити казна-що. Краще, коли вона почувається вільною. Якби мала більшу зарплату, то, мабуть, найняла няню, щоб доглядала за нею. Однак зарплата цього мені не дозволяє.
Мене це питання довго мучило, і я врешті вирішила – віддала її в будинок для літніх людей. Вважаю, що їй тут краще. Має відповідне коло для спілкування. Медичним наглядом забезпечена. Харчування також їй підходить. І я протягом дня спокійна.
Я часто матір навідую. Привожу її улюблені смаколики, а ще книжки, бо вона й досі любить читати. Вона не скаржиться мені, що їй тут погано. Поряд з будинком є красивий сад, оснащений лавочками, де мешканці цього будинку виходять на прогулянку.
Вона не скаржиться, що їй тут погано. Знайшла собі коліжанок. І далі переглядає передачі, якими цікавилася до того. А ще за її здоров’ям постійно стежить лікар, бо останнім часом сильно коливається тиск. Удома точно у неї не було б таких можливостей.
Мені стало в рази легше і спокійніше з влаштуванням матері в притулку. Тепер у мене є більше часу для себе. Можу собі дозволити ввечері часом погуляти парком. Навіть задумалася про влаштування особистого життя.
Правда, мій поступок засуджує родина. Але ж ніхто з них не хотів мені хоч якось допомогти з доглядом. Скажімо, посидіти десять днів з моєю мамою, щоб я поїхала хоч раз за кілька років кудись відпочити.
