Я розлучилися з чоловіком. Все через його зраду. Заробляю я не так і багато, але на життя з донечкою нам сповна вистачає. Та й чоловік платить аліменти кожного місяця і ще й завжди дарує щось доньці, навіть не по святах, а просто так. Донька вільно спілкується з батьком, я не забороняю, адже в них прекрасні відносини. А моя гордість не важливіша за психологічне здоров’я моєї дитини.
Чоловік ще й і відремонтував мій автомобіль, щоб не було проблем з переміщенням по місту для доньки. Я рада, що в моєї доньки такий батько, хоча в нашому житті і сталася така ситуація.
Проте мої родичі вміють тільки одне – критикувати мене за розлучення. Бо я мала зберегти сім’ю всіма силами. А подружня зрада для них це дрібничка. А для мене це буквально одна з найгірших речей, яка могла статися. Але все одно, я мала просто пробачити та перечекати, а далі б все було добре. Особливо сильно мене критикувала мамина сестра. Мовляв це кожен чоловік так вчиняє, то чому одразу розлучатися, це для них нормально. І завжди в приклад клала свою доньку, яка вийшла за бізнесмена та «шикарно живе» в золоті та дорогих речах, багато можливостей має, автомобілі часто міняє і так далі.
Проте я ж то прекрасно знаю, що все це просто показуха, бо бізнес її чоловіка майже не приносить прибутку, а всі ці тряпки та цацки то просто для «похвалитися». Так то вони ледве-ледве кредити виплачують. Я не дуже хотіла сваритися з тіткою тому просто перестала з нею спілкуватися.
Але, як розповіла мені мама, коли прийшла до мене в гості, життя солодке в них закінчилося. Назбиралося в них кредитів на два мільйони гривень. А коли прийшов час виплачувати – нема грошей. Тепер банки від них гроші вимагають.
Тітка з донькою своєю пішли просити допомоги в моєї мами. Але що жінка, яка підпрацьовує репетитором на пенсії могла їм зарадити? Тоді вони звернулися до мене. Я то хоч і не бідно живу з донькою, проте не заможно сильно. Але тітка почала наполягати, щоб я продала свою квартиру та машину, переїхала жити до матері, а гроші віддала їй та її доньці, щоб вони погасили борг і нічого зі свого при цьому не втратили.
Як тільки я це почула, то вся моя вихованість та стриманість просто випарувалася. Бо такої наглості я не потерплю. Ви уявляєте це собі?! Наскільки ж треба бути безсовісною, щоб вимагати погасити іншу людину свій борг, щоб не втрачати нічого. Я виказала їй все, що думала про неї і не в пристойній формі також. Тоді вона облаяла мене всіма найкрасивішими словами та назвала невдячною ск0тин0ю й кинула трубку. А за що я їй вдячна маю бути? Що хотіла мене і мою дитину залишити без квартири та машини?
Більше ми з нею не спілкуємося і навіть не розмовляємо на сімейних святах. А донька її з чоловіком продали дві машини, квартиру та бізнес, щоб виплатити кредити, а потім ще й розлучилися, а донька тітки тепер живе з матір’ю в малесенькій квартирі далеко на окраїнах міста.
