Роки забирали моє здоров’я. І з кожним роком мені вставало все гipшe і гipшe, особливо тяжко переносив я зиму. І ось одного з вихідних, коли приїхав до мене погостювати з дітьми мій середній син, я в нього запитав чи можна мені перезимувати у них вдома. На що отримав відповідь, що в них у квартирі так замало місця для їхньої родини, так їм не хватало ще й мене.

У мене склалося дуже тяжке життя. Іще в молоді роки, коли мені та моїй жінці було по 20 років, ми одружилися. Згодом у нас народилися дітки, троє хлопців. Все у нас було добре, але до одного моменту. А моя дружина у віці 28 років потрапила в аварію. Її на високій швидкості збив мотоцикліст. На жаль, вона не змогла вижити.

Це було велике горе для нас всіх. Я не знав як жити далі без моєї коханої дружини. На мої плечі звалилася робота, троє дітей, побутові справи та приготування їжі. Морально я був дуже сильно виснажений та інколи в мене пробігали такі думки, що я не хочу жити далі. Але думка про те, що в мене є троє дітей повертала мене знову до життя. Для себе я вирішив, що попри все виховаю добрих, ввічливих та доброчесних діточок. Тому все своє життя я присвятив дітям.

Для мене дуже непомітно пролинули всі роки, коли діти вчилися в школі. Наразі вже в кожного з них є свої сім’ї, свої дітки, а я живу наразі зі своїм молодшим братом, тому що мої діти від мене відмовилися. Ще років 5 тому, коли я добре себе почував, у мене було господарство, до мене приїжджали кожних вихідних онуки, я їх балував домашнім різними стравами, які навчився готувати за період, коли жив один з дітьми. Все було в нас добре, жили щасливо. Але роки забирали моє здоров’я. І з кожним роком мені вставало все гірше і гірше, особливо тяжко переносив я зиму.

І ось одного з вихідних, коли приїхав до мене погостювати з дітьми мій середній син, я в нього запитав чи можна мені перезимувати у них вдома. На що отримав відповідь, що в них у квартирі так замало місця для їхньої родини, так їм не хватало ще й мене. Я дуже сильно засмутився, але вирішив зателефонувати ще своїм двом, молодшому та старшому, синам. І у відповідь я почув дуже невтішні для мене слова. Виявляється, у них немає часу на мене, тому забрати вони мене до себе не можуть. Перший раз за багато років я пустив сльозу. Адже все своє життя я присвятив для них. І таке «спасибі» від них я почув через дуже багато років за все те, що зробив для них.

Після цих всіх дзвінків своїм дітям я вирішив зателефонувати своєму молодшому брату. Він одразу ж приїхав до мене і, не питаючи що сталося, забрав мене до себе. І зараз вже я другий місяць живу разом зі своїм братом, а від моїх дітей ще не поступило до мене ні одного дзвінка. І зараз я думаю, що ж зробив не так у нашому житті.

Оцініть статтю
Дюшес
Роки забирали моє здоров’я. І з кожним роком мені вставало все гipшe і гipшe, особливо тяжко переносив я зиму. І ось одного з вихідних, коли приїхав до мене погостювати з дітьми мій середній син, я в нього запитав чи можна мені перезимувати у них вдома. На що отримав відповідь, що в них у квартирі так замало місця для їхньої родини, так їм не хватало ще й мене.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.