Рома з Людою прожили вісім років. Сім’я хороша, кохають одне одного, розуміють з півслова. Одне тільки наводить сум на їх обох, немає діток. Так і не народила дружина дитину. Їздили на обстеження в різні клініки, вирок один – несумісність. Розлучатись через такий діагноз не зважились. Довго думали, що робити, адже без діток і сім’я неповна.
З деяких пір почали заводити розмову про усиновлення. Спочатку така думка лякала, потім поступово почали звикати до того, що можливо так буде краще. Про наші плани дізналася мама Люди. Мабуть, батьків потрібно ставити перед фактом, а не говорити про плани. Вислухали від неї ми дуже багато, але нічого нового не почули. Про те, що велика відповідальність ми знаємо, і полюбити дитинку треба. Але ми не відступили від свого задуму. Скільки зусиль потратили на те, щоб нам дозволили усиновлення.
Ми навіть не вирішили, кого більше хочемо, хлопчика чи дівчинку. Мама Люди заявила, що якщо ми будемо вибирати дитину, то вона повинна також їздити з нами на оглядини. Через те, що буде бабусею дитині, також повинна полюбити дитя. Важливо, що майбутній син, чи донечка була маленькою, до року. Втрьох об’їздили багато дитячих будинків, і не могли вибрати малюка, та ще мама Люди з коментарями. Важко з нею вибирати. Наступного разу, коли запланували їхати до дитячого будинку, тещі не сказали, поїхали самі. Коли зайшли в приміщення будинку, прямо на руки Ромі впала дівчинка. Вона бігла, спіткнулася, і впала б, але чоловік вхопив, підтримав. – Татко, татко, заплакала дівчинка. Рома пригорнув дівчинку до себе, і зрозумів, їхня дівчинка. Люда плакала, нарешті знайшли. Провели їх до директора дитячого будинку для розмови.
Звичайно Віра Іванівна тільки рада, що в Іринки нарешті будуть батьки, але повідомила, що дівчинка не одна, в пологовому будинку біологічна мати нещодавно народила хлопчика, і відмовилась від нього. А так, як рідних братів і сестер не розлучають, то Іринку одну не можуть віддати.
Порадившись дома, вирішили, що заберуть обох діток, через те, що Іринку вже полюбили. Мама Люди була шокована такою новиною. Адже тяжко полюбити чужу дитину, а тут двоє.
Подружжя розуміє, що не просто їм прийдеться, але мріють якнайскоріше чути дитячі голоси у своєму домі.
