Вікторія зустріла Романа, коли їй виповнилося двадцять три роки. Коли почали зустрічатися, всі знайомі відговорювали її від того. Адже Роман двічі був одружений. Такий чоловік не пара їй, першій красуні інституту. Ще невідомо, чому він розлучився і не один раз, а два. Але Вікторія тільки усміхалася. Вона що, заміж зібралася? Ну зустрічається, але це нічого не значить. Серйозних намірів щодо Романа, не має, тому впевнена, це не надовго.
Час минав, а молоді люди зустрічаються і надалі. Роман, який клявся перед друзями, що більше не стане на ту стежину, говорив що ніяких серйозних відносин, наразі зустрічається з Вікторією два роки. Вона йому дуже подобається. Не схожа ні на одну із його колишніх. Заради Вікторії на все згоден. Вже подумує, поки ходити одне до одного, пора одружуватися. Але дівчина про те не знає. Роман думає, як краще зробити пропозицію.
Одного разу дівчина сказала, що пора узаконити їхні відносини. Так що чоловіку вже не потрібно нічого придумувати. Одружилися тихо. Весільна сукня була, адже дівчина вперше виходить заміж. Хоч подружки хитали головами, мов куди ти йдеш, але Вікторія тільки сміялася над їхніми страхами. Вона знає, у них все буде добре. Тим паче, що Роман носить її на руках в прямому сенсі. Від недавно дізнався, що дружина при надії, тому пилинки здуває. Правда він не хотів дітей, але з Вікторією, так.
Незабаром їхня однокімнатна квартира стала замала. Дружина натякнула, що пора купити простору квартиру. Її слово для Романа закон. Незабаром гуляли новосілля. Подруги, які раніше застерігали Вікторію від цього чоловіка, нині заздрять їй. Який хороший. Все робить, щоб дружині було добре. А Вікторія лише посміхається. Вона знає, так повинно бути. Знову дружина натякає, машину їй потрібно, сина в дитячий садочок возити, адже чоловік на роботі, немає коли. Тому машину для Вікторії.
Роман сам дивується, як вміло маніпулює ним дружина. При чому йому то приємно. Він давно не зустрічається з друзями. Не їздить з ними на рибалку. Якщо їдуть, то родиною. І так приємніше, ніж напитися увечері з приятелями. Одного разу запитав у Вікторії, звідки в неї впевненість, що він не відмовить? Дівчина сміючись відповідає, що є в неї така струнка, яка впевнена в тому, що робить. Вона в усіх є, але не всі вміють нею користуватися.
З роками споважнілий Роман Петрович веде своїх двох синів до ресторану. Там чекає мама. В неї ювілей, п’ятдесят років. Чоловік дивиться на дружину і радіє. Адже вона зовсім не змінилася. Така ж молода і привітлива як і раніше. Йому добре з нею. Дивно, як швидко летить час. Зовсім недавно, вони молоді й закохані малювали в уяві своє майбутнє. А сьогодні вже є в них усе, про що мріяли. Навіть більше. Чотири внучки, які так люблять своїх бабусю і дідуся.
Вікторія щаслива. Свій ювілей вона відмічає з самими рідними їй людьми. Чоловік, який дивиться на неї закохано, як і двадцять сім років тому, і сини зі своїми сім’ями.
