Перший шлюб виявився для мене не дуже успішним, тому, коли нашому синові виповнилося два рочки, ми з чоловіком вирішили розлучитися. Я довго не могла знайти собі пару, та і не особливо шукала. Але півтора роки тому в моєму житті з’явився Роман. Ми одружилися.
Мені дуже і дуже подобалося ставлення чоловіка до мого сина. Вони гарно поладили і почали проводити разом майже весь вільний час. Коротше кажучи, саме такі стосунки між ними і підштовхнули мене погодитися знову вийти заміж.
Скоро у нас з’явилась донечка. Рома перекинув всю свою любов та увагу на неї. Та мене це не дивувало, адже немовлят завжди всі люблять і голублять.
Після народження Емілії, я пішла у декретну відпустку, тож ми стали жити на зарплатню чоловіка. Та заробляв він доволі пристойно, ми могли собі дозволити щось окрім необхідного, часто витрачали кошти на відпочинок, розваги.
Та все хороше закінчилося в той момент, коли я відкрила шафу і звідти вивалився якийсь блокнот Романа. І навіть не знаю як, але відчинилась якраз потрібна сторінка. Там від руки була намальована якась табличка, а в ній записані витрати на мого старшого сина. От просто суми з кожного прожитого дня.
Я була в такому шоковому стані, що навіть відмовилась вірити в можливість такої абсурдної ситуації. Коли Рома прийшов з роботи, то я прямо запитала, що це все може означати. Він навіть викручуватися не став. Чесно зізнався, що зараз нотує всі витрати на сина. А потім, коли я вийду на роботу, мені потрібно буде все це повернути йому.
На моїх очах з’явилися сльози. Я навіть подумати не могла, що кохана людина виявиться ось такою бездушною. Навіщо ж було говорити про те, що любить мою дитину як рідну і приймає її? Виходить, всі його слова нічого не означають.
Тож тепер я навіть не знаю, як вчиняти далі, якщо я люблю Романа і не хочу від нього відмовлятися. Та і пробачити таку брехню буде нелегко. Коли стільки років живеш з людиною, довіряєш їй, розділяєш одне ліжко, а потім дізнаєшся про ось такі приховані моменти з його життя і це стосується твоєї дитини.
А як би ви вчинили на моєму місці? Чи варто прощати і забувати ось такі вчинки?
