Я працюю на фірмі, яка процвітає. Гарний заробіток дає можливість жити, не знаючи ні в чому потреби. Якось, зустрівшись із подругою, з якою не бачилися чотири роки, дізналася, що Лариса розлучилася. Квартира чоловіка, і хоч вона гарно заробляла, але все тратили. І коли розлучилися, в неї не було ні заощаджень, ні житла. Наразі винаймає квартиру. Я послухала її, і зробила певні висновки.
Коли ми одружилися з Романом, я дещо применшила розмір своєї зарплати. Адже нам хочеться всього і відразу. Чоловік у мене такий. Наших спільних грошей не вистачає дожити до наступної зарплати. Куди він їх витрачає? Спочатку бачила покупки, наразі ні покупок, ні грошей. Так що я не стала говорити й про щедрі надбавки до свят, а все те відкладала. Я і чоловік мріяли про машину. А я раділа, що коли назбираю грошей, повідомлю, що ми можемо собі купити її. Уявляю, як Роман радітиме новині. Адже давно жаліється на свою стареньку потріпану машину.
Мріям не вийшло здійснитися. Одного разу я поїхала в супермаркет в іншому кінці міста. Не пам’ятаю що мені там потрібно було. Знаю, що тільки там зможу купити ту річ. Побачила, як в машину чоловіка сідає гарно вдягнена пані. Спочатку здивувалася, адже його там точно не повинно бути, але ж ні, машина Романа. Так я дізналася, що в чоловіка є коханка.
Розлучення пройшло боляче. Якби не мої заощадження, бути на вулиці, як подруга Лариса. А так, на квартиру не вистачало, але начальник пішов на зустріч, допоміг грошима. Наразі живу у своїй квартирі, виплачую суму грошей яку винна, на фірмі. Я твердо впевнена, що поступила правильно, що не призналася про справжню зарплату. Не було б у мене квартири. Так що всім рекомендую, перед тим як озвучити розмір зарплати, подумати, чи потрібно чесно признаватися?
