З Мариною ми одружилися чотири роки тому. Після весілля жили на орендованій квартирі. Переїжджали з місця на місце, бо то господарі збиралися продавати майно, то квартплату підняли, а ми відмовилися платити більше. Зрештою життя на валізах нам набридло, тож ми серйозно задумалися над купівлею своєї квартири.
Частину грошей я мав, відкладав ще до весілля на новий автомобіль, але квартира важливіше. Те, чого бракувало, ми мали взяти в кредит. Якщо все буде добре, через років 5-6 зможемо з усім розрахуватися.
Марина зі мною погоджувалася та підтримувала. Казала, що це гарна ідея, адже хочеться, щоб наші майбутні діти мали власний куточок. Я не міг дочекатися, коли плани здійсняться. Думки про батьківство все частіше приходили в мою голову. Але поки немає власного житла – ніяких дітей.
Якось дружина повернулася з роботи вся збуджена та радісна.
–Щось сталося? Ти сама не своя.
-Збирай речі, коханий, ми переїжджаємо у власну квартиру! – кричала Марина, не стримуючи радості.
-Про що ти власне говориш? Яку квартиру? – я не міг зрозуміти, що відбувається.
Марина пояснила, що її мати, Олена Григорівна, вирішила відати нам квартиру свого покійного батька. Велика двокімнатна квартира у центрі міста! Я був вражений та шокований таким щедрим подарунком. Проте вирішив все з’ясувати.
-Марино, твоя мама дарує чи продає нам помешкання батька?
-Звісно, що дарує! Як ти можеш запитувати про таке? – дружина образилася, а я стояв на своєму.
-То ми зможемо переоформити житло на себе?
Дружина замовкла. Видно, підбирала слова, а потім напала на мене!
-Розмріявся! Мама казала, що ти розпочнеш розмову про це. Звісно, що ніхто нічого переоформляти не буде. Юридично квартира належатиме мамі. Раптом у нас щось не складеться, а в разі розлучення ти зможеш претендувати на частину квартири. Мама каже, що це нерозумно, а я з нею погоджуюся.
-Знайшли дурного! Тоді може ти житимеш у тій квартирі разом зі своєю мамою? Бачу, ти добре прислуховуєшся до її порад.
Я знав, що теща мене недолюблює, але навіть не здогадувався, що вона таємно намовляє дочку проти мене. Марина теж молодець! Доросла жінка, а без поради матері й кроку ступити не може.
Словом, я вирішив, що нормального життя з такою дружиною не буде. Якщо вона не хоче радитися з чоловіком й уже думає про розлучення, то краще нам дійсно розійтися.
