Надія любить вдягатися. Але як завжди одна проблема, немає грошей. Одного разу, коли вона зустрічалася з черговим чоловіком, запросила його зайти з нею в магазин одягу. Вона хоче купити собі сукню. Чоловік не проти, зайшов. Довго чекав, поки вона вибирала, приміряла. Нарешті знайшла те, що хотіла. Коли прийшла черга розраховуватися, вона шукала в сумочці гаманець, але його не було.
Дивилася на чоловіка засмученими очима, потім попросила заплатити за неї, а вона завтра, як зустрінуться обов’язково поверне гроші. Чоловіку незручно відмовити, коли глянув, яка сума, лише подумав, що заплатити вистачить, а що далі? Та дівчина обіцяла віддати йому борг. Тому сплатив її покупку. Надія задоволена пішла разом із ним з магазину. Продавці дивилися на неї осудливо. Вони знають цю даму. Це вже не вперше вона так розводить чоловіків.
На завтра той чоловік не знайде її й телефон не відповідатиме. А Надія шукає вже іншу жертву. Їй потрібно купити на зиму чобітки гарного ґатунку. Коштують такі дорого. Нарешті знову познайомилася з чоловіком. Спочатку здалося, що бачила його, але він поводиться так, неначе вперше побачилися, і Надія заспокоїлася.
Іван впізнав дівчину. Це вона його розвела на чималу суму минулого року. Тому вирішив покарати Надію. Він погодився піти з нею в магазин. Вона знайшла чобітки, які їй сподобалися. Іван хвалив, говорив, нехай пройдеться по вулиці, він платитиме. Дівчина весело пробіглася по тротуару, забігла назад, а чоловіка немає. Продавці вимагають гроші за чобітки. Надія плаче, що робити? Зателефонувала своєму брату, щоб виручив її.
Той приїхав, заплатив і сказав, що віднині вона працює в його офісі прибиральницею доти, поки не виплатить йому борг. Нічого байдики бити.
