Людина ділиться тим, що у неї в надлишку: добрі люди діляться добром, а злі – негативом. Розповім вам історію, яка трапилася зі мною в тролейбусі.
Я їхав в поліклініку здавати аналізи. Їжджу лише тролейбусом, бо у мене як в пенсіонера пільговий проїзд. Тим більше тролейбусна зупинка майже біля мого дому та він їде під саму поліклініку. Зранку завжди багато людей у тому транспорті. Дорослі їдуть на роботу, діти – в школу. Та мені пощастило знайти вільне місце. Я ж не бачив, що над ним висить табличка “кондуктор”.
Невідомо звідки взялася роздратована жінка та почала на мене кричати пояснюючи, що це її місце. Я розгублено піднявся з місця та не знав куди мені сідати. Тут неподалік від місця де я сидів озвався молодий чоловік та поступився мені місцем. Не встиг я йому подякувати, як кондуктор знову на мене налетіла з проханням показати моє пенсійне посвідчення.
Я розумію, що вона на роботі та може бути знервована, але був ранок. Коли вона могла втомитися? Хто міг їй зіпсувати настрій? Якщо та жінка не любить свою роботу, то хай звільниться та сіє свій негатив в іншому місці. Таку особу радо прийняли б на посаду колектора. Жінка, очевидно, зовсім не володіє знаннями як потрібно поводити себе з літніми людьми.
Від несподіванки я не зміг відразу знайти посвідчення. Не кожен день зі мною так розмовляють. Я так перехвилювався, що у мене трусилися руки та піднявся тиск, я ледь не зомлів. Кондуктор побачила, що я копаюся у своїх речах в пошуках посвідчення, почала на мене ще більше кричати та вимагати оплатити проїзд, якщо у мене немає посвідчення.
Молодий чоловік, який поступився мені місцем запропонував оплатити мені проїзд. Я подякував та погодився. лише згодом зрозумів, що забув своє посвідчення вдома. Останнім часом я став геть забудькуватим. Та сьогодні всі мої думки були про те, щоб аналізи виявилися хорошими та лікарі не знайшли у мене більше ніякої болячки. І так вистачає тих, що є. Пасажири встали на мій захист та почали присоромлювати кондуктора.
Здійнялася велика сварка. Мені стало дуже неприємно від того, що я став її причиною та я почав просити пробачення.
Кондуктор розійшлася не на жарт, погрожувала висадити всіх, хто зробив їй зауваження. Стала говорити, що люди літнього віку повинні сидіти вдома, а не вештатися хтозна-де. Я не міг дочекатися коли нарешті доїду до своєї зупинки. У мене було погане самопочуття. Я насилу здав аналізи та, коли їхав додому, надіявся, що буду їхати в тролейбусі з іншим кондуктором. На щастя, приїхав інший тролейбус та я оплатив проїзд знаючи, що у мене немає з собою пенсійного посвідчення.
Через деякий час я помітив, що та жінка більше не працює кондуктором. Напевно, хтось на неї поскаржився та ту нахабу звільнили. Я б не зміг поскаржитися на жінку, яка до мене так віднеслася, мені забракло б на це духу. Добре, що знайшлися доброзичливці, які не мовчали та їх слова почули. Тепер я впевнений, що в цьому світі ще існує справедливість.
