Том, маленький руденький котик, заблукав і тинявся незнайомою для нього вулицею. Забрався врешті в будинок і вмостився перед дверима. Він не знав, куди йому йти далі.
Двері зненацька відчинилися і за них виглянув трохи похнюплений мужчина, але, побачивши тваринку, розчулено усміхнувся. Том не зчувся, як опинився в руках незнайомця.
Серце котика затріпотіло від страху. Але мужчина, незважаючи на грізний вигляд, ніжно провів рукою вздовж хребта. Врешті Том зрозумів, що йому тут не причинять зла. І він навіть дозволив собі трохи здрімнути на руках, вперше за кілька днів, відчувши себе в безпеці.
Так у Тома появився друг – дядько Максим, який прихистив тваринку у своїй оселі і ділився на дозвіллі своїм теплом. Так котик прожив у квартирі Максима більш, як три роки. Але одного разу з ним трапилася доволі сумна пригода.
Дядько Максим мав звичку влітку виїжджати на дачу на тиждень-два. Звісно, він з собою завжди брав Тома. Котикові було тут дуже забавно. Він любив гратися у траві або залазити на високі дерева.
Якось, будучи в дуже грайливому настрої, Том висунув носа за загорожу і пробігся сільською вулицею. Невідь-звідки взявся здоровенний собака і кинувся за ним. Том уже не пам’ятає, як врятувався від його здоровенної пащі, що готова була його роздерти на шматки.
З переляку він опинився на зовсім чужій для нього вулиці і дуже далеко від дому, де проживав його господар. Переконавшись, що небезпека вже минула, Том почав шукати власну домівку. Але що більше він шукав, то розумів – слід втрачено.
Після тривалих пошуків Том усе-таки зумів знайти будинок господаря, але, на жаль, на дверях висіла велика колодка. Дядько Максим не дочекався його повернення.
Котик кілька разів жалібно м’явкнув – перед ним тепер простяглася велика дорога повернення до міської квартири.
Так минуло довгих два роки поневірянь і пошуків домівки, де він, безумовно, був бажаним, де на нього чекали. Врешті Том приплентався під такі знайомі йому двері. Дарма, що без хвоста і вуха. Важливо – він знову вдома!
Але дядько Максим не відчинив знайомих йому дверей ні сьогодні, ні завтра, ні за тиждень. Господар Тома відійшов у інший світ. Але ж звідки було знати про це котові.
Нові господарі завезли Тома до ветеринара, а потім здали до притулку. Однак котика впізнали колишні сусіди і встигли поділитися його історією, яка дійшла й до вух працівників закладу.
Звісно, що Том не припиняв сумувати за своїм добрим господарем. Проте встиг також прив’язатися до доглядальниці за тваринами. Жінка, дізнавшись про його історію, взяла котика до себе.
Так закінчилася історія рудого Тома.
