Довгий час з чоловіком та сином ми мешкали у приватному будинку у місті. Чоловік займався ремонтами у квартирах, а я сидячи з малим вдома почала копатися в невеликому городі, який зовсім скоро перетворила на справжнє господарство.
Одного дня чоловік сказав, що хоче розлучення. Мене це особливо не здивувало. Я давно помітила, що наші стосунки стали більше схожі на сусідські, ніж на подружні. Поставила лише одну умову. Він купує мені та синові будинок у селищі.
Згодом ми переїхали. Не знаю чому, але працювати біля землі мені дуже сподобалось. Можливо передалося від бабусі та дідуся, які все життя прожили у селі. Маючи величезну ділянку я почала свою діяльність на широку ногу. Місцеві за гроші допомогли поставити теплицю, яка за кілька місяців повністю себе окупила та дала ще й прибуток. Через кілька років таких теплиць вже було вісім. Я розгорнула справжній бізнес. За городиною до мене приїжджали навіть з міста.
Біля сільської школи, куди ходив мій син знаходився районний дитячий будинок. Андрій потоваришував з одним хлопцем. Кілька разів приводив його до нас. Вони постійно гралися. Інколи мені допомагали. Роки йшли, а вони все так само товаришували. Тепер вже бувши дорослим Андрій на рівні зі мною після школи працював. Його друг також не відставав. Він проводив у нас цілі дні. Я дарувала йому речі Андрія, вітала зі святами. Навіть не помітила як стала для нього названою мамою. Він навіть називав мене родичкою й в усьому слухався. А коли одного разу випадково назвав мене мамою, то я зрозуміла, що з цього часу в мене не один син, а двоє. Навіть дивно, але мій Андрій абсолютно не проявляв дитячих ревнощів, навпаки він радів, що має братика.
Зараз вони з Андрієм навчаються в одному університеті. Разом приїжджають до мене на вихідні. Я вже просто не можу без цього хлопця. Він став наче другою дитиною. А місяць тому зателефонував та сказав, що одружується й хоче, що б я була на весіллі замість мами. Я просто не змогла стримати сліз.
Ось так життя іноді підкидає сюрпризи.
