Роки самотності: шість років випробування без коханої людини.
Оксана відчувала себе страшно втомленою. Вона була сама вже шість років, як чоловік покинув її. Дочка вийшла заміж минулого року й поїхала до іншого міста.
Оксані було лише сорок два чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була відмінною господинею, вміла готувати, а її квашені огірки з помідорами називали шедевром. Але кому тепер це потрібно? На балконі й так стояли ряди порожніх банок.
«Невже я зівяну сама, така гарна!» жалілася Оксана подругам. Відповідали: «Та ну! Шукай чоловіка! Багато самотніх чоловіків.»
Одна з них порадила звернутися до агенції «Найкращий чоловік». Оксана подумала, що це трохи смішно й соромно йти до агенції. Але з іншого боку сорок два, і ця цифра дратувала. Старовинний годинник дідуся глухо відбивав на стіні марно витрачені години.
І Оксана прийшла до агенції. Привітна жінка в полуничних окулярах промовила:
У нас справді найкращі. Давайте разом переглянемо базу, сідайте поряд!
Так, усі вони гарні, усміхнулася Оксана. Але як пізнати людину? Як зрозуміти, що він твій?
Усе продумано, відповіла жінка. Даємо тиждень. Достатньо часу, щоб зрозуміти він твій чи ні. Чи варто продовжувати, чи шукати іншого.
Що даєте?
Чоловіка!
Як це?
Ось так! Тиждень він живе з тобою. Слухайте, ми тут не соромязливі наречені, ми одразу про діло. У нас немає маніяків чи божевільних.
Оксані раптом сподобалася ця ідея. Разом із жінкою вони вибрали пятьох кандидатів. Оксана сплатила невелику суму, поспішила додому. Перший мав прийти вже того вечора.
Вона вдягла зелену сукню кольору надії. І сережки з діамантами, які діставала зі скриньки так рідко.
Дзеньк! дзвінок у двері.
Оксана спершу глянула у вічко. І побачила троянди. Навіть тихо скрикнула від радості. Відчинила двері. Чоловік був елегантний, як на фото.
Вони сіли за стіл, Оксана встигла приготувати все. Букет поставила посередині. Вона потайки поглядала на приємного гостя й думала: «Усе! Інших не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік наморщився: «Чому так пересолено?» Оксана збентежено посміхнулася, подала йому смажену свинину. Він відкусив шматочок: «Жорсткувато» Йому не сподобалося й інше. З хвилювання Оксана забула головне вино, яке так довго обирала. Налила, промовила: «Ну, за знайомство!» Гість понюхав келих, відхлипнув: «Якесь дешеве». Підвівся: «Ну, подивимося, як у тебе тут»
Оксана взяла букет, простягнула йому: «Я взагалі не люблю троянд. До побачення».
Вночі вона трохи поплакала, їй було боляче. Але попереду було ще чотири знайомства.
Другий прийшов наступного вечора. Увійшов упевнено: «Ну, привіт!» Від нього пахло горілкою. Оксана запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Та годі! Слухай, телевізор є? Там зараз матч. Динамо Шахтар. Разом обговоримо все». Оксана різко відповіла: «Телевізор дивися вдома».
Вночі знову плакала наодинці.
Через день прийшов третій кандидат. Не красен
