Самотня жінка живе в селі без опіки рідних!

Моя історія не є простою і певне схожа ситуація зустрічалася в багатьох сім’ях…

Мене звати Олена і мені 38 років. У мене дивовижна сім’я: синочок якому вже 12 років, коханий чоловік, гарні стосунки із свекрухою. Я маю все про  що мріє кожна жінка. Також в мене є сестра з якою ми тісно спілкуємось, дружимо сім’ями. Сестра заміняє мені подругу.

Наразі помітно лише те, що про маму чи тата я не згадала ні разу. Батько наш помер коли я ходила у шостий клас, а сестра в третій. Він був хорошою людино і всі спогади пов’язані з ним лише позитивні. Нашій мамі було важко справлятися з двома дітьми. Найгостріше питання це було фінансове забезпечення. Мама тоді ще працювала продавцем. Її мізерної зарплатні бракувало для повноцінного утримання двох дочок…

Мама вирішила полегшити собі життя віддавши мене, свою старшу доньку бабусі. Я жила і виховувалася бабусею довготривалий період часу. Ми жили на її пенсію, загалом нам вистачало. Бабуся тримала свійських тварин, трохи городини… Я завжди була ситою і одягненою. Бабуся привчала мене до господарських справ. Вона навчала мене жіночій справі та розкривала секрети куховаріння. Зажди повторювала, що: “Шлях до чоловіка лежить через шлунок”, тому дівчина чи жінка повинна вміти готувати.

Згодом я дізналася, що моя мама вдруге вийшла заміж і ніби фінансова ситуація налагодилася. Я думала, що можу повернутися до неї та до сестри. Проте за її словами їй було б тяжко і далі виховувати двох дітей. Чоловік прийняв мою сестру, але він також має дітей і їм буде незручно брати ще і мене до себе. Тим більш я так гарно живу з бабусею. Відверто кажучи якийсь період я тримала образу на маму. Недовго звичайно, я розуміла що їй потрібно влаштовувати своє життя. Вона молода та приваблива жінка, чому вона має бути самотньою. Це було б прикро…

Роки йшли ми росли… З сестрою ми бачилися вкрай рідко і майже не спілкувалися. Пройшло ще трохи часу і ми двоє одружилися, мали свої сім’ї. Мама на весілля своїх дочок приїхала, проте ні я ні моя сестра не відчували її присутності. Вона була непомітно і виглядала як звичайна гостя.

З сестрою ми почали спілкуватися частіше, наші чоловіки теж подружилися. Ми відновили втрачені відносини в дитинстві. І стали повноцінними сестрами і найкращими подругами.

Невдовзі ми дізналися, що наша мама втратила свого чоловіка. Живе сама в будинку якому жили вони разом. Будучи самотньою, бракувало спілкування і вона раптово згадала про своїх дочок і внуків. Часто телефонувала і почала просити відвідати її аби побавитися з дітьми. Я і сестра розуміли її. Їй було самотньо. Ми по черзі відвідували маму і допомагали чим могли.

Пізніше з’явилася нова проблема, а саме її позбавили житла. Житло належало її чоловікові і на нього багато хто претендував з близьких його родичів. Тому її попросили звільнити жилу площу. Вона переїхала в будинок бабусі. Ми відвідували її вже там. Стан її здоров’я був не дуже. Потрібно було аби хтось доглядав і цілодобово знаходився біля неї поруч. В нас з сестрою не було такої можливості, адже ми мали роботу і в кожної з нас сім’я. Ми вирішили, що наймем доглядальницю.

Мама дещо образилася на нас… Як так рідні дочки і не хочуть спілкуватися з мамою! Але насправді ми теж жили на квартирах зі своїми сім’ями, а з нами доприкладу жила свекруха. Ми ніяк не могли взяти маму до себе. Ми розуміли все, але вона ображалася і не розуміла нас.

Не дивлячись на ці непорозуміння ми продовжували спілкуватися з нею, як би тяжко нам не було. Хоча ми не спостергіали особливої любові до нас, особливо я. Проте я вдячна тому що маю сестру і вірну подругу, що маю таку гарну родину. І врешті-решт я розумію маму і її вчинки. Не беручи до уваги її примхи я і моя сестра піклуватимемося про неї надалі.

Оцініть статтю
Дюшес
Самотня жінка живе в селі без опіки рідних!