У мене був гарний друг Сашко. Ми почали спілкуватися, коли навчалися в університеті, правда на різних факультетах. Якось досить швидко Саша здався мені спорідненою душею. Про кохання мова не йшла. Нам просто було добре разом, ми мали багато спільних захоплень, обговорювали все на світі й ділилася планами на майбутнє.
Однієї миті все перевернулося з ніг на голову. Сашко активно почав проявляти знаки уваги, але не дружні. Я не розуміла, що з ним відбувається. Спершу думала, що він просто жартує або хоче перевірити на мені свої нові способи зваблення дівчат. Зрештою мій терпець урвався і я попросила свого друга припинити таку поведінку. Пояснила, що мені це не подобається.
Очікувала, що Сашко розсміється й ми повернемося до свого звичного спілкування, але натомість він зізнався у коханні до мене. Я була нажахана, бо навіть не підозрювала, що він увесь цей час так підло мене обманював. Пояснивши, що це не взаємно, я вирішила більше не спілкуватися з хлопцем. Добре, що навчання добігало кінця.
Саша не збирався здаватися просто так. Він постійно писав, телефонував, залишав записки. Це вже було схоже на якусь параною, тож від гріха подалі я зібрала свої речі та переїхала в інше місто, змінила номер телефону, заблокувала Сашка у соціальних мережах та обмежила доступ до своєї сторінки. На новому місці швидко знайшла нових друзів й навіть хлопця.
Минуло кілька років, я думала, що історія з Сашком далеко позаду. Зателефонувала мати й попросила приїхати додому. «Будемо знайомитися з нашим зятем. Марічка заміж зібралася». Я завжди знала, що молодша сестра вийде заміж першою й щиро раділа її щастю. Купила тортик й поїхала до батьків.
Ми з мамою швиденько навели лад у дому, приготували багато смачненького й навіть встигли накрити на стіл. Я була на кухні, мила посуд, коли почула голоси у вітальні.
-Ну нарешті! Ми вже вас зачекалися – кинулася я обіймати сестру, поки її наречений діставав валізи з машини.
-А ось і мій зятьок! – мама обіймала та цілувала бідолашного хлопця. Потім батько зі своїм товариськими обіймами. Дійшла черга й до мене.
На декілька секунд мене вдарило у холодний піт. Переді мною стояв Сашко. Він змінився, інша зачіска, новий стиль, без окулярів. Тіло міцніше й він набагато впевненіший.
-Будемо знайомі! – привітався він, вдаючи, що не впізнав мене й поліз обійматися.
Весь вечір родина весело щебетала з нашим гостем, поки я ловила хижі погляди Сашка на собі. Пізно вночі мати розприділяла, хто де спатиме, а я тим часом прибирала у вітальній. Сашко кинувся допомагати. Я провела його на кухню й запитала, що збіса відбувається.
-Я ж казав, що ти мене так просто не позбудешся. Ти моя! – хлопець нахилився, щоб мене поцілувати, а я викрутилася обіллявши його холодною водою.
-Діано, ти геть з глузду з’їхала! – кричала на мене сестра, яка саме тієї миті зайшла до кімнати.
-Золотце моє, не сердься. Це випадково вийшло, ми билися за губку, бо обоє хотіли мити посуд.
-Який же ти у мене прекрасний! – Марічка почала цілувати свого нареченого, а мені стало бридко, тож я пішла до своєї кімнати.
Цілу ніч не могла зімкнути очей. Що ж мені тепер робити? Якщо розповів сестрі правду, вона може не повірити й подумати, що я навмисне намагаюся їх розлучити, бо не хочу аби вона першою виходила заміж. Якщо ж мовчати, то хто знає, яке життя у неї буде із цим божевільним.
До весілля залишається менш як місяць. Вони ще нічого не бронювали й гостей не запрошували, тож час є. Що б ви зробили на моєму місці?
