**Таємниця, схована під диваном**
Сидить Катерина на кухні, дивиться у вікно, де осінній вітер кружляє листям. Раптом уриває її міркування Оксана, яка вбігає з радісним вигуком: «Мамо, зрадій! Я виходжу заміж! Ми з Дмитром подали заяву, через місяць весілля!» Катерина завмирає, не вірячи вухам. «Доню, ти серйозно? — видихає вона. — Чому так раптом? Ти ж нічого не розповідала!»
Оксана, сяючи від щастя, розповідає, як Дмитро, її хлопець, несподівано повів її до ЗАГСу. «Ми йшли повз, він узяв мене за руку та й каже: “Паспорт є? Поїхали!” Я навіть не сперечалася», — сміється вона. Катерина, все ще у сум’ятті, бурмоче: «Завтра Дмитро приїде свататися. Зі своєю мамою». Вона дивиться на доньку, намагаючись усвідомити, як швидко та виросла. «Треба готуватися», — думає вона, відчуваючи, як серце стискається від суміші радості й тривоги.
Зранку Катерина прокинулась рано. Треба було накрити стіл, причепуритися — адже гості приходять не кожен день. Поставивши в духовку яблучний пиріг, вона задумалася. Дмитро їй подобався: серйозний, на п’ять років старший за Оксану, вже рік як мав свою майстерню з ремонту авто. Без батька, вихований матір’ю, він був трудягою і здавався надійним. Але думки Катерини перенеслися у минуле, де її власне життя виявилося зовсім не таким, про яке вона мріяла.
Двадцять років тому Катерина була юною дівчиною, закоханою в Марка. Познайомилися на танцях у міському клубі. Він був трохи старшим, впевненим, з іскоркою в очах. Вони гуляли до півночі, каталися човном по Дніпру, вдихали аромат свіжоскошеної трави. Катерина почувалася найщасливішою. Але все змінилося, коли вона дізналася, що вагітна. Мати лаяла її, але підтримала. Марко, почувши новину, погодився одружитися. «Будемо родиною», — казав він, і Катерина вірила.
Поки вона готувалася до пологів, Марко поїхав заробляти. Гроші були потрібні, особливо з дитиною. Він приїжджав, привозив суми, які їй здавалися величезними, і знову їхав. Свекруха, добра жінка, полюбила невістку з першого дня. Коли настав час забирати Катерину з Оксаною з пологового, Марко не з’явився. Мати й свекруха прийшли з квітами, але їхні непевні погляди насторожили Катерину. Вона думала, що він затримався на роботі, але серце вже відчувало біду.
Занурившись у турботи про доньку, Катерина жила у свекрухи — так наполіг Марко. Але одного разу, прибираючи в кімнаті, вона знайшла листа, завалявся під диваном. Почерк чоловіка. «Мамо, не знаю, як сказати Катрі, але я потрапив у халепу. Познайомився з дівчиною на дні народження друга. Вона вагітна, їй сімнадцять. Її брат і батько поставили ультиматум: або одружуюсь, або… Я вибрав одружитися. Не хочу проблем. Катрі скажи сама. Розлучення потрібне. Оксані й їй буду допомагати, від доньки не відмовляюсь». Катерині перехопило дух від болю, сльози котилися по щоках.
Як вона пережила цю зраду? Завдяки матері й свекрусі. Вона пішла до батьків, незважаючи на умовляння свекрухи залишитися. «Я не зможу, якщо він приїде з новою родиною», — пояснила вона. Але свекруха не віддалилася. Вона приходила щодня, приносила солодощі для Оксани, ніби спокутувала провинСвітло вечірнього сонця заглядало у вікно, і Катерина зрозуміла, що тепер її донька матиме те щастя, якого колись не вистачило їй самій.
