Мене звати Оксана, наразі мені 33 роки, а моєму чоловікові Олександру – 37. У мене чудова сім’я. Я маю двох прекрасних діток. Усі ми живемо в центрі Львова у великій трьохкімнатній квартирі. Ми з чоловіком є достатньо забезпеченими людьми, адже одружилися пізно, коли мені було 28 а йому 32.
Я жила у Львові, знімаючи квартиру з подругою. Влаштувалася на хорошу та престижну роботу, яка довзолила мені забезпечувати себе повністю, не відмовляючи собі ні в чому. Невдовзі я здала екзамен на водійські права та отримала службову машину. Це дозволило мені працювати і заробляти ще більше. Так як купила собі власне авто. Можна сказати у мене було все, не дивлячись на те, що квартиру я продовжувала знімати! Звичайно в мене була можливість трішки зібрати волю в кулак і також забезпечети себе власним житлом та тут я познайомилася з Олександром. У нього була власна однокімнатна квартира та теж власне авто. В нього була любляча йому робота, яка давала йому віддачу в фінансовому плані. Ми почали зустрічатися і наші відносини розвивалися дуже стрімко.
Так ми почали невдовзі жити разом і збирати кошти на весілля. Враховуючи той факт, що у нас є і житло, і кожен має власний засіб пересування, я хотіла зіграти весілля, яке б назавжди закарбувалося у пам’яті. Це мав бути лімузин, шикарна весільна сукня, гарний ресторанний комплекс, фотозона, я планувала запросити флориста задля оформлення зали, це мала бути гарна музика та вишукана їжа. Весільна церемонія була продумана до найдрібніших деталей! А після весілля мала бути грандіозна подорож, адже це наш медовий місяць, який ми сувмісно вирішили провести на Мальдівах.
Ми збирали інтенсивно збирали кошти на всі наші забаганки! Як ось підійшові термін і ми почали прораховувати вартість. Тим більше, що ми не могли всього осягнути і все перевірити, нам потрібно була людина, яка б вправно керувала усіма процесами та змогла організувати все найкращим способом. Та коли ми подивилися усі прорахунки по вартості мої очі збільшилися вдвічі.. Я подумала: “Ну ні, це ж ми можемо за ці гроші купити простору нову трьохкімнатну квартиру та зробити в ній ремонт! Треба подумати і про подальше наше існування…майбутніх дітей!”
Я сказала Сашкові, що я відмовляюся від весілля та подорожі. “Я хочу квартиру! Давай купимо краще квартиру і подумаємо про наше майбутнє!”
Сашко погодився зі мною і зовсім не заперечував. Сказав, що квартиру купимо і зіграємо невеличке весілля. А від подорожі теж відмовлятися не будем! Проведемо свій медовий місяць в селі моєї матері… Я спершу дуже скептично віднеслася до цієї фрази… Що ж ми робитимемо в селі…
Ось так я замість Мальдів отримала село…
Ми зіграли весілля і почали збиратися до матері Сашка. Приїхали до неї в село та розмістилися в її будинку. Свекруха в мене була хороша та тямуща. Мене вона також одразу полюбила і ніяких нарікань в мою сторону не було. Вона тихенько зібрала речі та переїхала на тиждень до своєї подруги, аби не соромлячись нічого могли провести час разом… Вона орендувала нам човник, так як жила біля ставка… Неподалік і ліс був, куди ми ходили ледве не щодня на прогулянку… Загалом мені подобалося все…та ще й їжі наготувала на цілий тиждень нашого медового місяця, аби я не турбувалася про це. Всі ці речі були вкрай приємними для мене. Та й Сашко радів нашим теплим стосункам з його мамою… Свіже повітря і ці дивовижні краєвиди зводили мене з розуму, а ще наповнили неймовірною життєвою енергією і бажанням рухатись далі… З упевненістю можу сказати, що це найкраща моя подорож і певне ніякі Мальдіви не замінили мені тих почуттів, які я відчула тут.
Далі ми облаштували квартиру з моїм чоловіком, у нас народилося двоє прекрасних діток… Ми жили в мирі та злагоді… Продовжували далі ні вчому собі не відмовляти… Подорожували і відвідали майже всі країни Європи, та жодна місцевість з тих, що я бачила не замінять мені села! Ми і надалі продовжували там відпочивати!
Свекруха приїжджала раз на рік до нас і відривалася по максимуму в нас: ходила по магазинах та кафешках з онуками і раділа усім моментам міського життя, в той час як ми з Сашком насолоджувались краєвидами нашого улюбленого села! Ніколи не думала, що зможу проміняти Мальдіви на маленьке українське село!
