Семен і Катерина жили у своєму будинку на окраїні міста. Їхній син закінчив навчатися в інституті. Але одна особливість була в нього. Любив він квіти. Коли Ігор підростав, бачив як мама займається посадкою квітів. Як кімнатних, так і надворі. Йому подобалося спостерігати, як мама висіває зернята, як потім проростають стеблинки. Врешті решт розквітають. Ігорю самому хотілося спробувати виростити якісь квіти.
Тому коли закінчив навчання, поки не знайшов роботу, весь поринув у рай цвітіння. Він прочитав багато різної літератури, і ранньої весни розпочав свою спробу виростити квіти. На диво батьків, у сина все вийшло. Вже з початку літа до них заходили сусіди насолоджуватися квітковим раєм. Семена виписував з різних куточків країни, удосконалював свої знання. Тому через рік подвір’я повністю не впізнати. Багато хто заходили, щоб фотографувати й виставляли на своїх сторінках ту красу. Мама з татом пишаються своїм сином. Такий незвичний талант відкрився у хлопця. Роботу знайшов за спеціальністю. Але турботи з квітами приємні. Тому встигав на роботі й вдома. Так минали дні, роки. Здавалося окрім квітів, Ігор нічим не цікавиться. А йому скоро тридцять. Про дівчат не розмовляє. Катерина бідкається, встигнути б внуків поняньчити, скільки років, а син ні з ким не зустрічається.
Семен із Катериною порадилися, і вирішили самі познайомити Ігоря з дівчиною. Рішення хороше, але де знайти дівчину? Постало питання. Вони згадали, що раніше спілкувалися, з приятелем чоловіка, і в нього є дочка. Вона на декілька років молодша від Ігоря. Семен вирішив зателефонувати приятелю. Добре що номер його телефону зберігся. Подзвонив, коли сина не було вдома. Вони довго говорили. Виявляється Світлана заміж не вийшла. Було в неї кохання, але розбіглися.
Тому не довго думаючи, домовилися зустрітися і дітей під будь-яким приводом взяти з собою. Ось так і зійшлися, згадали дитинство. Ігор і Світлана стояли окремо і розмовляли, розмовляли. Катерина радіє, все у них вийшло. Дай боже щоб зладилося.
Через три місяці Ігор повідомив, що вони зі Світланою зустрічаються, і в них серйозні плани на майбутнє. Батьки тільки раді за дітей. Вже через рік відбулося весілля. Ігор не покидав займатися квітами. Жили вони у квартирі Світлани, але часто навідувалися до батьків. Світлана розмовляла зі свекрухою, а Ігор займався своєю улюбленою справою. Так все добре склалося, поки одного разу діти не повідомили, що їдуть за кордон працювати на осінньо зимовий період, грошей заробити, так як є в планах народити дітей, а навесні повернутися.
Семен і Катерина пониклі але були раді за дітей і підтримували їх плани. Через чотири місяці діти подзвонили і повідомили радісну новину, Світлана вагітна і вони чекають дівчинку. Світлана повернулася додому одна, що б народити, а Ігор залишився ще на деякий час на заробітках.
Народила Світлана красиву дівчинку. А коли відправили Ігорю фотографію його принцеси, то він аж розплакався від щастя. Повідомив, що допрацює останній місяць і повертається до своїх чудових дівчат і квітам, тому що дуже сумує за всіма.
Але вже через 5 днів після останньої розмови з чоловіком, Світлані подзвонили з незнайомого номера і повідомили, що на виробництві де він працював, стався нещасний випадок і Ігоря більше немає, він загинув. Тіло зараз готують до відправки в Україну. Світлана від услишенного втратила свідомість.
На похоронах Світлана весь час мовчала її було не впізнати, схудла за кілька днів під очима великі синці. Ні хто не розумів, за що таке горе сталося? А Мама Ігоря плакала і питала схилившись над тілом сина – а як же твої дівчатка, як же твій квітковий рай, для кого ти все це залишив сіночек?
Світлана після похорону замкнулася в собі впала в депресію. Перестала приїжджати до батьків Ігоря. Відмовлялася з ким небудь бачитися довгий час.
Минуло цілих три роки з тих пір, як не стало Ігоря і одного разу біля будинку Семена і Катерини появілась Світлана. На руках сиділа дівчинка, їх внучка, стала дуже схожа на Ігоря. Світлана усміхається. Свекор зі свекрухою, аж розплакалися від щастя. Обійнялися все міцно . Коли зайшли на подвір’я, спинилися. Квіти навкруги. Здавалося більше, ніж раніше.
– Яка краса сказала Світлана
– Квітковий рай для нашої внучечки. Нарешті ми діждалися вас.
