**Любляче серце**
Роман стояв біля вікна, споглядаючи за сонячним двором. У сусідньому будинку розташувався магазин «АТБ», люди коротали шлях, проходячи крізь подвір’я. Але людей Роман не помічав. Він чекав на одну-єдину — Соломію.
Скільки він жив у цьому будинку, стільки й був закоханий у неї. Соломія була на два роки старша й мешкала двома поверхами нижче. Нічого особливого — дівчина як дівчина, таких мільйони. Але для Романа вона була чимось більшим. Серцю ж не накажеш. Воно полюбило, і вже нічого з цим не вдієш.
Вона складала випускні іспити та планувала вступати до медколеджу. Тепер він не зможе йти за нею до школи, не побачить її на перервах. Залишалося лише чергувати біля вікна, щоб хоча б на мить побачити її.
Соломія навіть не звертала на нього уваги. Для неї Роман був лише сусідським хлопчиськом. Тому він і приховував свої почуття. Боявся, що вона відштовхне школяра. Він чекав свого повноліття, закінчення школи, щоб зізнатися. І коли він отримав атестат, готуючись до університету, Соломія раптово вийшла заміж. Буквально вилетіла.
З вікна Роман бачив, як до під’їзду під’їхала прикрашена стрічками срібляста іномарка, як високий парубок у темно-синьому костюмі вийшов і нетерпляче крокував біля авто, час від часно позираючи на вікна другого поверху. Нарешті з під’їзду вибігла Соломійка в білому хмаринці капрону й мережива. Зістрибнувши зі сходів, вона підвернула ногу й упала в обійми нареченого, який встиг піймати її в останній момент. Він посадив наречену в машину, зняв туфельку, щось обговорюючи з водієм. Роман здогадався — зламався каблук.
Мати Соломії винесла білі кросівки. У них вона й пішла під вінець. Часу їхати по нові взуття вже не було.
Цей випадок обговорював не лише під’їзд — увесь двір. Усі були єдині в думці — це погана прикмета, шлюб не триватиме довго й щастя не принесе.
Після весілля Соломії Роман два дні пролежав на дивані, повернувшись до стіни. Мати вже збиралася викликати лікаря — думала, що син захворів. На третій день він підвівся й знову зайняв своє місце біля вікна. Але Соломія зникла. Мати розповіла — наступного дня після весілля молоді поїхали на південь. Роман боявся, що вона переїде до чоловіка, і він більше ніколи її не побачить. Але через два тижні засмагліша й ще гарніша Соломія знову йшла подвір’ям. Вона повернулася! Серце Романа готове було вискочити з грудей від радощів.
Мати Соломії поїхала до старшого сина, у якого щойно народилася онука. Вирішила не заважати молодим налагоджувати життя. Час минав, а Соломія з чоловіком жили щасливо, на злі усім прикметам.
Життя налагодилося, і Роман знову міг бачити предмет свого поклоніння. Хоча тепер поряд із Соломією часто доводилося бачити її чоловіка. До радості Романа — через півроку вони розлучилися.
Цю новину мати розповіла йому за вечерею. Прикмета таки спрацювала. Шлюб не тривав довго. Звідки дізналися — неясно, але говорили, що до Соломії приходила перша дружина її чоловіка. У них був маленький син. Вони посварилися й на емоціях розлучилися. Чоловік зустрів Соломію й одружився, але продовжував бачити сина, і з колишньою дружиною у них налагодилося. Він зрозумів, що поспішив із другим шлюбом, але зізнатися молодий дружині не наважувався. Ось колишня й вирішила втрутитися. Вона розповіла Соломії все.
«Вирішуй сама. Сина він любить, тягнеться до нього. І я давно його пробачила. Якщо розумієш — відпусти. Ще знайдеш своє щастя».
Соломія, звісно, відпустила. Роману здавалося, що він чує, як вона плаче, хоча через стіну нічого не міг почути. Він чекав біля вікна три дні, але Соломія не з’являлася. А раптом вона щось зробила з собою? Від цієї думки все нутро похололо, і він кинувся до неї. За кілька стрибків подолав чотири прольоти сходів і подзвонив у її квартиру.
Вона відчинила двері, заплакана, з припухлими від сліз очима, але з іскоркою надії в погляді. Побачивши Романа, вона зайшла в кімнату, впала обличчям у диван, втопившись у подушку, й ридала. Він нерішуче зайшов. Вид ридаючої дівчини розривав йому серце. Він присіВін сів поряд, обійняв її, а вона затихла в його руках, і в цю мить обидва зрозуміли — нарешті знайшли те, що шукали все життя.
