Коля пізно повертався додому, коли почув дитячий кp _ик, інстинктивно обернувшись він думав, що побачить там маму з малям, але нікого на вулиці не було. Тоді чоловік зупинився й пішов до сміттєвих баків, звідки йшов плач.
Чоловік чомусь хотів вірити, що плач дитини роздається з чийогось відкритого вікна, хоча у це мало вірилось, бо на дворі стояла сувора зима. Він заглянув й помітив, що поруч з баком л _ежить дитина загорнута у якийсь одяг та старі ковдри. Він ніжно підняв маля й з великою швидкістю попрямував додому, щоб дати можливість йому відігрітися.
Чоловік зранку до ночі намагався доглядати за дитиною й приготувати її їсти, оскільки займався він таким вперше, то звертався за допомогою до своєї мами. Зранку чоловік відправився маленькою дівчинкою до Будинку Малюка, де одна з виховательок тяжко здихнула, коли чоловік її розповів всю вчорашню історію.
Коля не хотів покидати цієї дівчинки й часто її навідував, приносячи гостинці та граючись, думав над тим, щоб забрати її, але доки не міг, адже працював від ранку до ночі, а вдома було нікому сидіти з нею.
Дівчинка сміливо його називала «татом» й всім у дитячому садку погрожувала, що якщо хтось її осмілиться образити, то її тато швидко з ними розбереться. Коля ж теж не забував про свою «донечку» і готувався до моменту, коли зможе забрати її до дому.
– Донечко, у мене для тебе сюрприз, але для цього ти повинна попрощатися зі своїми друзями! Ми з тобою їдемо додому, нас там чекає мама! – сказав чоловік на триріччя дівчинки.
